Особливості дитини. Ваша дитина — тихоня? - Дитина Инфо

«Як же вам пощастило!» — кажуть батьки непосиди батькам спокійного малюка.

Але не поспішайте заздрити. У них, у тихонь, свої власні проблеми. Такі діти дуже повільно їдять, одягаються. І навіть думають повільно, чим страшно дратують своїх батьків. Особливо помітні такі діти в дитячому садку: останніми доїдають обід, останніми виходять на прогулянку. Але ми з вами живемо в суспільстві, в якому цінуються лідери, сильні, які вміють за себе постояти. Тому зрозумілі переживання батьків.

Як же їх занадто тихий, спокійний малюк буде встигати за цим стрімким світом? Звичайно, немає такого рецепта, який би зробив з маленького тихоні екстраверта. А в цьому немає необхідності. Допомогти дитині стати більш активною, самостійною зовсім не означає переробити її зовсім. Тому приймайте дитину такою, яка вона є. І трохи допоможіть їй.

Оскільки «повільні» діти встигають зробити не все і не завжди, то їм доцільно вводити «м’які» часові межі. Наприклад, ставити піщаний годинник і просити дитину закінчити їсти до того, як пісок просипиться. Так само, як і для гіперактивних дітей, для тихонь важливий розпорядок дня. Хваліть дитину, коли в неї вийде зробити щось швидше, ніж зазвичай.

У жодному разі не називайте її «копушей» або «черепахою». Таке образливе прізвисько надовго запам’ятається і буде причиною багатьох неприємностей. У таких тихих дітей часто виникають проблеми у спілкуванні. Їм складно зав’язати перші контакти, розмовляти настільки голосно, щоб їхній голос був почутий в галасливій групі дитячого садка. Ви можете допомогти своїй дитині, якщо будете заохочувати будь-які прояви «компанійської» діяльності. Першою підійшла до незнайомих дітей — молодець! Розповіла вірш — теж молодець! Попросіть виховательку дитячого саду давати дитині такі ролі на святах, які допоможуть їй стати більш сміливою, розкутою.

Автор: Н.В. Чуб