Читать статью на русском языке

Сексуальне посягання і насильство по відношенню до дітей і підлітків зустрічаються в різних культурах і в різні часи, існують у всіх шарах суспільства, але виявляються переважно в бідних сім’ях.

Існує безліч трюків, способів, заманювань і стратегій, які використовує злочинець, щоб вчинити акт насильства по відношенню до дітей. Передусім дорослий намагається створити умови, щоб залишитися наодинці з дитиною. Спочатку це може бути випадково, потім ґвалтівник прагне повторити ситуацію.

Головна мета ґвалтівника на цьому етапі – привернути увагу дитини до себе і переконати її в тому, що нічого незвичайного в їх відносинах немає. Він зазвичай говорить дитині: «Це буде гра», «Звичайно дорослі роблять це зі своїми дітьми», «Я буду навчати тебе сексу». Таким чином, дитина опиняється в небезпечному контакті з людиною, якій вона довіряє.

Поступово ґвалтівник підводить до того, щоб дитина сприймала це як щось природне. Процес розвивається по висхідній: від безневинних дотиків — до пестощів інтимного характеру. Врешті-решт інтимні ласки переходять в статевий акт. І тут ґвалтівник може змінювати стратегії, але найчастіше це пред’явлення звинувачень жертві: «Я б ніколи не зробив цього, якби в тебе не було таке прекрасне волосся».

Потім, заволодівши жертвою, злочинець повинен застосувати стратегії, щоб жертва зберігала мовчання, встановити контроль над збереженням секрету. Ґвалтівник повинен так натиснути на дитину, щоб та ні за яких обставин не розкрила таємниці, що відбувається. У переважній більшості випадків це вдається! Злочинець часто говорить жертві: «Якщо ти скажеш, ніхто не повірить тобі. Я дуже солідний чоловік, і суспільство швидше повірить мені, а не дитині». Діти можуть бути залякані як погрозами фізичної розправи, так і моральною загрозою стати причиною бід і нещасть, аж до руйнування сім’ї. Один з найбільш витончених прийомів — це загроза: «Тебе не буде любити мама, тато посадять у в’язницю» і т.п.

Як тільки дитина стає старше, збільшується кількість стратегічних прийомів. Для злочинця характерно спотворювати реальність. Але дитина починає все більше і більше розуміти, що трапилося з нею — це не норма.

Нерідко злочинець використовує більш сильну стратегію: «Я вб’ю тебе». Багато дітей відчувають загрозу смерті. Але найбільш потужна загроза, як відомо, загроза втрати когось з батьків.

Існує величезна кількість спотворених уявлення про насильників і мотивацій сексуальних злочинів відносно дітей.

По-перше, вважається, що в 95% випадків ґвалтівником може бути тільки чоловік. Досліджень відносно злочинності жінок у цій галузі дуже мало. Проте, за існуючою в даний час статистикою, 2% з тих, хто ґвалтує дітей, — жінки. На думку фахівців, їх кількість в реальності більше, оскільки виявити подібні випадки важче, оскільки традиційно жінки знаходяться поряд з дитиною, тому жінкам — насильникам простіше приховати те, що відбувається.

По-друге, вважається, що ґвалтівники належать до людей старшого віку. Проте зазвичай це люди молодші 40 років, 50% з них стають злочинцями в 30 років.

По-третє, існує думка, що сексуальне насильство над дитиною здатен зробити тільки психічно хворий чоловік, проте лише 5% з них страждають психічними розладами або порушеннями поведінки і потягу. По закордонних даними, приблизно в 13 ґвалтівників сформований синдром залежності (алкоголізм і наркоманія) і лише 13 з їх числа чинили насильство в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Згідно з мотивацією сексуального акту виділяється декілька типів злочинців: ситуативні ґвалтівники і ґвалтівники, які мають певні переваги. У першому випадку не можна вважати, що головною причиною насильства стала специфічна орієнтація — сексуальне переважання дітей.

Ситуативних ґвалтівників розділяють на декілька типів:

  • регресивні, що відрізняються низьким рівнем власного достоїнства, а також низькою здатністю контролювати імпульси;
  • морально нерозбірливі, жорстоко поводяться з усіма близькими людьми;
  • сексуально нерозбірливі, для яких не існує кордонів і правил задоволення власних сексуальних потреб;
  • неадекватні — люди, для яких діти не мають ніякої цінності, і тому вони вважають себе вправі робити з ними все, що захочуть;
  • педофіли — ті, хто для задоволення своїх сексуальних потреб не зупиняються ні перед чим.

Зростання звернень з приводу сексуальних зазіхань в психологічні центри останнім часом пов’язано, ймовірно, як із збільшеною поінформованістю населення про можливості отримання допомоги в таких ситуаціях, так і з ростом сексуального насильства.

Джерело: Захист дітей від жорстокого поводження під ред. Є.Н.Волкової



Оставить комментарий

Adblock detector