Виховання дитини. Що відбувається в житті наших сімей?

Читать статью на русском языке

Все рідше і рідше останнім часом можна почути про сімейні традиції. А так шкода. Традиція — це щось цінне, важливе, шановане всіма членами сім’ї і що передається з покоління в покоління.

Традиція (лат. Tradition) — в буквальному сенсі означає «передавати». У фільмі «Зворотна сторона місяця» є момент, коли бабуся в бесіді зі своєю онучкою — нареченою пропонує на обряд вінчання одягнути сімейну весільну сукню. У цій родині існує традиція — всі жінки роду вінчаються в одній і тій же сукні, причому з радістю, вважають за честь і сприймають цю традицію як амулет на щасливий шлюб.

Зате все частіше в історіях життя людей ми чуємо про стереотипи, які мають дещо інше значення. Поняття «стереотип» походить від двох грецьких слів (stereos) — твердий і (typos) — відбиток. У фізіології та психології стереотип це форма діяльності мозку, що відбивається в свідомості та поведінці у вигляді фіксованого порядку умовно-рефлекторних дій (Ольшанський Д.В.).

Наскільки традиції і цінності тієї сім’ї, в якій ми зростаємо, мають місце і в тій сім’ї, яку ми створюємо, дорослішаючи? Чи віддаємо ми собі звіт в діях, коли, пропонуючи, нав’язуємо своєму обранцеві подружжя той стереотип взаємодії, який був прийнятний в нашій батьківській сім’ї?

Досить часто, хлопець, вихований у родині, де керувала мама, вибирає собі дружину по складу характеру, що нагадує матір, таким чином продовжує знайомий йому життєвий стереотип: жінка за все відповідає. І буде здорово, якщо його вибір дійсно впаде на молоду особу, яка виросла на подібних цінності. А якщо ні?

Зовсім інакше йде справа в тих сім’ях, де чільну роль мав чоловік. Цілком імовірно, що син, вихований у такій родині, подорослішавши, і свою сім’ю буде створювати за подобою. Наприклад, у тих сім’ях, де основним добувачем є батько, а мати стежить за домашнім господарством, вирослий син своїй молодій дружині буде забороняти працювати. Він буде наполягати на тому, щоб вона сиділа вдома, при кожному разі наводячи в приклад свою маму, а сам піклуватися про доходи. Або намагатися.

У деяких родинах традицією є вибір професії. Наприклад, потомствені офіцери, лікарі, ювеліри.

Є традиції щодо виховання дітей. Наприклад, в одній знайомій сім’ї, було прийнято кожне літо проводити вихідні дні на прогулянковому катері в складі всієї родини. Цю ж традицію продовжує і наступне покоління. А ще в одній родині й донині на всі свята посилають один одному вітальні листівки.

І є стереотипи. Якщо в родині хтось з батьків карав дитину за допомогою фізичної сили, то швидше за все, і своїх дітей така людина буде бити, навіть не намагаючись спробувати інші методи переконання.

А ось інша історія. Один з братів мами дворічної дівчинки заговорив перед тим, як пішов у школу. Ніхто з членів сім’ї особливо і не переживав. Колись було. От мама дівчинки і не переживає з приводу того, що її дворічна дівчинка мовчить. «Коли захоче — заговорить сама. У нас у родині так».

Часом ми можемо побачити і давно забутий спосіб годування маленької дитини. Мова йде про ту ситуацію, коли батько набирає з тарілки їжу собі в рот, пережовує її, випльовує на ложку і це дає з’їсти своєму малюку. Якщо такий прийом на початку минулого століття можна пояснити, в наше століття, при наявності різноманітних приладів подрібнення і спеціальної їжі для дітей — таке видовище у багатьох викликає і шок і масу питань. А відповідь батьків проста: «Ще моя бабуся мене так в дитинстві годувала». Так що це: традиція або стереотип і наскільки він виправданий?

Чи усвідомлюємо ми все те, що відбувається в житті наших сімей? Чи корисно все те, що ми приносимо із собою з одного покоління в наступне? Питання складне. І тут важливо не заплутатися — що дуже важливо не розгубити, не забути, зберегти і передати, а дещо пора б і змінити.

Автор: Тетяна Груша, сімейний психолог