Читать статью на русском языке

Ні, сором’язливість — не вроджена риса характеру. У неї завжди є причини, і від неї можна звільнитися. Спробуємо розібратися з упередженням, які змушують страждати багатьох дітей і дорослих.

«Сором’язливий», як і «ледачий», «дратівливий», «нервовий», — це одне з багатьох слів, які ми говоримо своїм дітям щодня, вважаючи їх нешкідливими характеристиками, які всього лише відображають поведінку дитини. І важко повірити, що діти сприймають їх інакше.

Для них наші слова — немов діагноз, з яким не посперечаєшся, тому дитина починає сприймати (подібно кольору очей і волосся) сором’язливість як невід’ємну і не кращу частину своєї натури.

Від галасливого (запального, забіякуватого) малюка батьки чекають, що він зміниться, «перестане бути таким». А від сором’язливого — що ця якість стане лише менш помітною («Ну зроби над собою зусилля, підійди до дітей»; «Поздоровайся з тіткою»). Адже в глибині душі вони переконані, що сором’язливість не можна подолати повністю.

Таке (не завжди усвідомлене) переконання батьків тисне на дитину тяжким вантажем ще й тому, що дорослі нерідко починають ставитися до неї так, ніби вона нездорова.

Вони стають поводирями малюка і управляють всіма подіями його життя так, що він відчуває себе ще більш невпевнено і ще більше боїться контакту з іншими людьми. Батьки захищають дитину від переживання тривоги і страху спілкування.

Але тимчасове полегшення дорого йому обійдеться. Тому що поблажливість батьків він сприймає як доказ того, що дорослі так само, як і він сам, вважають його страхи непереборними. Батьки поводяться так, наче малюк хворий або у нього якесь каліцтво, що заважає йому вести нормальний спосіб життя. І він ідентифікує себе з цим образом.

У результаті він відчуває себе більш беззбройним перед обличчям життєвих труднощів, схиляючись до думки про небезпеку навколишнього світу: «Вони не відпускають мене від себе — значить, вони знають, що зовні дійсно небезпечно.

Основні ідеї

  • Говорити малюку, що він сором’язливий, небезпечно. Цей ярлик може переслідувати його все життя.
  • Сором’язливість — не хвороба. У ній задіяні занижений образ себе і образ іншого, що є небезпечним.
  • Батьки повинні надати дітям практичне керівництво для життя в суспільстві, щоб допомогти їм не боятися цього життя.

Оставить комментарий

Adblock
detector