Взаємовідносини. Дитині потрібна своя міра спілкування.

«Створюйте ситуації, в яких ви теж зможете брати участь у спілкуванні», — радить психолог Катерина Патяєва*.

Діти, як і дорослі, потребують спілкування в різній мірі. Одному досить перекинутися з однокласниками парою фраз за день або в щось зіграти на перерві, тоді як інший (частіше інша) прагне проводити з друзями весь час. Якщо дитина відчуває себе самотньою, переживає, що ніхто з хлопців не кличе в гості або погуляти, тоді дійсно потрібно допомога.

Можливо, ваш син (дочка) ще не навчився спілкуватися і поряд з іншими дітьми відчуває себе невпевнено — щоб послабити свою напругу, він мимоволі намагається уникати спілкування, сам сприяючи своєї ізоляції. Не переконуйте його в безглузді переживань («Чого ти боїшся ти ж не маленький»), краще допоможіть, ніж розказуйте як поводитися в тому чи іншому випадку. Організуйте ситуації, в яких ви будете брати участь разом з дитиною, і підтримувати її по ходу справи (наприклад, запросіть однокласників в гості, в похід, на дачу).

Часто дитина відчуває себе «не такою, як усі» через батьківські заборони. Всі хлопці в класі обговорюють комп’ютерні «стрілялки», а йому батьки не дозволяють подовгу сидіти перед екраном (проколювати вуха, дивитися бойовики). Всі хваляться закордонними поїздками, а він провів літо на дачі. Терпляче поясніть дитині, що можна будувати відносини, не підлещуючись до однолітків, а задаючи інше бачення ситуації.

Наприклад, у розмові про «круті фільми (або ігри)» буде до речі призвести захоплюючий сюжет з книги (або написаний самим). А розповідаючи про дачне літо, згадати купання в лісовому озері («Кажуть, там бачили русалку!») або катання на коні… Він успішно спілкується з дітьми у дворі і невпевнено — з однокласниками? Розпитайте його про те, що відбувається в школі (його хтось ображає? у класі панують дикі норми взаємодії?). Розібравшись у ситуації, ви знайдете спосіб допомогти своїй дитині.

* Катерина Патяєва — експерт Інституту екзистенціальної психології та життєтворчості, автор книги «Від народження до школи. Перша книга думаючого батька» (Сенс, 2007).