Читать статью на русском языке

«Таке порівняння не на користь ні вам, ні дитині, — застерігає дитячий психолог Ірина Млодик. — Йому важливіше навчитися краще бачити самого себе».

«Вона не така спритна, як її подруги», «Він читає гірше за всіх у класі»… Що ви відчуваєте, коли чуєте, що сусідська трирічна дитина знає вже декілька англійських слів, у той час як ваш і російською говорить невиразно? Тривогу, заздрість, роздратування? Цілком можливо.

У сучасному суспільстві, орієнтованому на досягнення, складно не втягнутися в цю батьківську гонку — чия дитина краще всіх. Так і нас самих батьки і педагоги вчили жити саме так — в постійному прагненні до досягнення кращого результату. Саме тому багато дорослих переконаних, що порівняння і змагальність незвичайно дієві, стимулюють розвиток дитини, її бажання ставати краще.

Але, порівнюючи своїх дітей з іншими, ми неминуче оцінюємо їх і тим самим на все життя закладаємо в них залежність від думок і оцінок оточуючих. Їм стає важко протистояти маніпуляторам — від наркодилера («Слабо, мамій?!») до начальника («Краще вас цього ніхто не зробить!»).

Коли дитину перехвалюють («Ти найкращий!»), будь-яка невдача народжує у нього тривогу, перенапруження, забирає багато сил. І може викликати психосоматичні хвороби. Невигідні порівняння («У цьому віці твоя сестра вже плавала») обмежують дітей рамками певної моделі поведінки, розвивають у них невпевненість, перфекціонізм, знижують самооцінку.

Джерело: www.psychologies.ru

Оставить комментарий

Adblock
detector