Читать статью на русском языке

Мова йде про психологічну, емоційну дистанцію і відсутність постійного зв’язку між матір’ю і дитиною.

Вона лежить в основі соціального сирітства. З цієї причини багато дітей тікають із будинку, адже їх там ніхто не тримає.

Психологічно «відв’язані» діти можуть потрапити в будь-яку компанію, в будь-яку історію. У них відсутній внутрішній контроль за поведінкою, тому що ніхто не здійснює зовнішній. Ніхто не вчить систематично управляти своєю поведінкою, планувати свої вчинки і поєднувати свої інтереси з інтересами сім’ї.

На сьогоднішній день і школи мають знижений рівень відповідальності за дитину. Це ж стосується і гуртків, секцій, і т.п. А сім’я за ці роки стала менш благополучна: багатьом важко прогодувати і одягнути дітей. 25% дітей пережили розлучення батьків.

Раніше родина була нехай і насильно, але міцною — громадськість за цим стежила. Ми страждали від надлишку наглядачів навколо. Зараз їх немає взагалі — ні навколо, ні усередині родини. Сьогодні гарні сім’ї заженуть свою дитину в музичну школу, танцювальні студії, але у більшості на це немає грошей і часу. Надані самим собі, впевнені у своїй непотрібності дорослим, близьким людям, діти часто просто тікають із будинку, потрапляючи в погані компанії. Адже прагнення бути частиною якоїсь спільноти дуже сильне в кожному з нас, а особливо — в зовсім юній людині, яка тільки починає пізнавати цей світ.*

Підготувала: Дарина Рахубовська

* У статті використані матеріали з книги Ольги Маховскої «Про що говорити з дитиною?», «Видавництво Астрель», 2008.

Оставить комментарий