Виховання дитини. Після трьох років багато чого вже пізно.

Здатність вбирати інформацію набагато вища у дитячого мозку, ніж у дорослого, пише Масару Ібука.

Нас повинно турбувати не те, що ми даємо дитині дуже багато інформації, а те, що її часом занадто мало, щоб повноцінно розвивати малюка. Багато навичок неможливо придбати, якщо вони не засвоєні в дитинстві.

Методика Масару Ібукі аж ніяк не є якимось революційним відкриттям у галузі педагогіки. Її автор, використовуючи свій власний, до речі, не професійний досвід, одного разу прийшов до дивного висновку: маленькі діти мають здатність навчитися чому завгодно.

На відміну від дорослих, які іноді лінуються опановувати новими знаннями, діти готові вчитися завжди. Цей постулат педагог відстоює ненав’язливо і тактовно, завдяки чому його єдина, проте неймовірно популярна книга «Після трьох уже пізно» проста і кришталево ясна, як і всі японські сентенції.

Щоб зрозуміти напрямок методики Масару Ібукі необхідно мати хоча б загальне уявлення про життя цього талановитого японця.

Почавши свою діяльність в 1947 році, молодий інженер Масару з трьома компаньйонами і 700 доларами в кишені заснував фірму SONY, а потім став президентом цієї кампанії.

Звернутися до методики раннього виховання Ібука змусили непрості життєві обставини — його маленький син серйозно захворів, у результаті чого став різко відставати в розвитку.

Стурбований батько застосував власну систему навчання, яка дивовижним чином допомогла відновити розумові та фізичні сили малюка. Методика виявилася настільки ефективною, що незабаром привернула до себе увагу багатьох японських педагогів і батьків.

Неважко уявити собі, каже Масару Ібука, наскільки краще був би світ, якби голод пізнання трирічої дитини задовольнявся не тільки Міккі-Маусом і цирком, а й творами Мікеланджело, Мане, Рембрандта, Ренуара, Леонардо да Вінчі.

Основна мета його теорії — дати дітям більше знань та вільної інформації. При цьому дитині дають слухати гарну музику, навчають грати на скрипці не для того, щоб вона стала видатним музикантом, її вчать іноземної мови не для того, щоб виховати геніального лінгвіста — головне, розвинути в дитині безмежні потенційні можливості, зробити її життя щасливим і повноцінним.