Виховання дитини. Слухняність: чи виховувати цю якість в дитині?

За останнє сторіччя, мабуть, ні один аспект виховання дітей не зазнав таких змін, як питання слухняності.

У минулому столітті рекомендувалося домагатися послуху будь-якою ціною, аж до суворих покарань, хоча, як виявилося, суворе покарання не тільки неефективне, але і шкідливе.

Слухняність — як і раніше залишається важливим елементом у вихованні дітей, необхідним для їх захисту, добробуту та безпеки. Але тепер воно не означає сліпого підпорядкування, а розглядається скоріше як один із способів, що використовуються при навчанні, який, поряд з багатьма іншими, може привести дитину до зрілості.

Маленька дитина спочатку навчається послуху для власної користі. Задовго до того, як вона зможе повністю зрозуміти, чому не може класти в рот недоїдки з тротуару, вона повинна просто прийняти факт, що цього не можна робити. Незабаром дитина вже буде в змозі зрозуміти причини, і тоді для правильного розвитку за слухання їй треба буде давати обґрунтування своїх наказів доступною їй мовою.

Дитина з більшою готовністю спробує виконати вимогу, сказану в формі: «Краще починай вже одягатися, якщо хочеш вийти вчасно», ніж просто «Давай одягайся». Багато значить і тон голосу, яким вимовляється наказ. У дитини, швидше за все, не виникне відчуття протесту, якщо вона почує люб’язний голос.

Якщо ж щоденні звернення до малюка робляться на підвищених тонах, то, коли йому буде віддано дійсно важливий наказ, малюк вже не зверне на нього належної уваги. По тону звернення до нього малюк повинен визначити ступінь серйозності вимоги, наприклад, прохання вимити руки перед сніданком або застереження, щоб він не впав у відкритий колодязь.

Відносини між батьками і дітьми повинні бути засновані не на тиску або страху, а на взаємній довірі та повазі. Коли малюк тягне руку до сірників, йому потрібно сказати «Не можна!», відсунувши коробок, а не ударяти по руці.

На ґрунті взаємної довіри і поваги закладаються основи розумного послуху. Малюк, який не чує щохвилини «Ні, не можна», поставиться до окремих заборон як до чогось важливого і обов’язкового. Слухняність повинна бути результатом поваги до думки батьків, а не бути продиктоване почуттям страху.