Народження двійні: подвійна радість

Підготовка до появи дитини — справа непроста: треба все заздалегідь зважити, передбачити, прорахувати. Ще важче доводиться майбутнім матусям, які чекають не одного, а відразу двох малюків.

Нині сучасні методи діагностики вже з п’ятого тижня вагітності дозволяють визначити кількість очікуваних дітей. Проте, для багатьох сімей прийняти цю новину буває досить складно. Часто реакція самих матусь — повна розгубленість. Зазвичай, лікарі у жіночій консультації спостерігають таких своїх «підопічних» надто уважно, іноді навіть заносять до «групи ризику», виправдовуючи це тим, що для людини багатоплідна вагітність – виняток, а не правило.

Вона, справді, складніша, пов’язана з певними труднощами, у тому числі, з особливою фізіологічною адаптацією організму жінки. Отже, процес виношування таких дітей має медичні ризики і тому потребує більш прискіпливого догляду лікарів, іноді — постільного режиму.

«Крім того, в очікуванні майбутніх пологів подвоюються тривоги батьків. Будь-яка жінка взагалі боїться, чи впорається з дитиною. А якщо їх відразу двоє, то невпевненість і фобії слід помножити, принаймні, на два», — говорить психолог клініки «Ісіда» Олена Черненко.

Дійсно, у разі народження двійні, відповідальність і обсяг навантаження пропорційно збільшуються. При чому, не лише фізичного — прання, купання, годування двох, але й морального. Більше того, таке сімейство – завжди перебуває у центрі уваги оточуючих.

Ще з давніх часів двійнята та близнюки викликали захоплення, підвищений інтерес, намагання побачити в ідентичності зовнішності схожість внутрішнього світу. Було навіть заведено одягати близнюків однаково, давати схожі імена, купувати одні й ті самі іграшки. Однак, стовідсотково правильним, з наукової точки зору, це назвати не можна, бо тут є свої нюанси і особливості.

«Характери у різнояєчних близнюків схожі не більш, ніж у просто братів і сестер. Вони можуть бути абсолютно різними. Однояйцеві малюки мають однакові гени, а значить — однакові «стартові умови» психічного розвитку. Однак, і тут дуже багато залежить від середовища, способу життя, багатьох інших чинників», — пояснює О.Черненко.

Загальновідомо, що почуття самозбереження, творчі здібності, схильність до стресів, лідерські якості передаються з генами. Проте інші риси (наприклад, агресивність чи цілеспрямованість) значною мірою визначаються вихованням. Тож батькам, у яких народилась двійня, важливо усвідомити той факт, що їхні діти – це різні люди.

Психолог наголошує: треба максимально абстрагуватися від узагальнень, бо «ефект близнюковості» часом може і зашкодити. У випадках, коли спостерігається затримка розвитку – скажімо, мовного, то іноді це відбувається саме через те, що діти нібито утворюють свою мікрогрупу і замикаються в ній.

Нескладні рекомендації можуть не лише покращити майбутнє таких дітей, а й запобігти багатьом психологічним труднощам – особливо, коли дитині доведеться визначатися в цьому світі. Тож варто запам’ятати: узагальнення, стирання меж між двома, незважаючи на все, різними особистостями – неприпустимі.

Ще одна помилка батьків — давати двійнятам співзвучні імена. Це здається симпатичним, але може знов-таки знівелювати індивідуальність – так саме, як і однаковий одяг або постійне вживання «ми», коли важливо сказати «я». Звичайно, тісні зв’язки таких малюків не можуть не вражати — вони ближчі, ніж звичайні брати і сестри.

Через це батьки часто вважають, що двійнят можна залишати разом, і нехай вони грають один з одним. Це твердження, здебільшого, правильне, але все-таки слід знаходити і дорослим час спілкуватися з вашими малюками – як разом, так і з кожним окремо.

Це важливо для того, щоб розгледити їхні нахили, особливості, визначити коло інтересів. Малюки не обов’язково повинні мати багато спільного. Іноді (окрім дати народження) спільного в їх вподобаннях ви нічого чи майже нічого й не знайдете. Не думайте: те, що подобається одному, повинно обов’язково бути до вподоби іншому.

Вчиться сприймати своїх нащадків як особистість, не вимовляйте фрази на кшталт: «хлопчики хворіють», «дівчата бешкетують», бо, насправді, хворіти, вередувати або не спати допізна можна і не у «множині». Не варто також карати за якийсь проступок, не розібравшись, обох, якщо винен один. Часом це може призвести не до «колективної відповідальності», а до зворотного наслідку – недовіри один до одного, заздрощів, невмотивованої конкуренції, чи навпаки – повного підкорення обставинам і невмінню їм протистояти.

Кожна людина неповторна. Про це слід завжди пам’ятати. Одна дитина – це щастя. Дві – щастя «в квадраті», але зрозуміти це іноді складно. Проте, незважаючи на додаткові клопоти і турботи, за грамотного підходу і правильного виховання, народження двійні, формування особистостей, принесе вам подвійну радість.

Джерело: www.imk.com.ua