Коли хтось говорить про підліткову вагітність, я завжди пригадую, коли моя молодша сестра підійшла до мене і, сором’язливо зазирнувши мені у вічі, спитала: «Ти мені грошей можеш дати?».

На моє запитання, навіщо, вона відповіла чесно: «Ми Ганні на аборт усі разом збираємо». Дівчата, щоб ви розуміли, були тоді у 9-му класі. І сказати, що в мене відвисла щелепа, – не сказати нічого.

Виявилося, що Ганна яка вже давно веде доволі успішне статеве життя, останнього разу не розрахувала й «залетіла». Батькам вона сказати про це боялася, бо підозрювала, що татусь її просто приб’є. Грошей я, звичайно, не дала, порадивши передати Ганнусі все розповісти мамі-татові, бо жоден лікар при здоровому глузді не зробить 14-річній дівчинці аборт без батьківської згоди.

Небажаної дитини дев’ятикласницю все-таки позбавили. До лікаря, за словами сестри, її потягли після того, як батько добряче надер донці зад. Дивно, подумала я тоді. Чого зараз убивати? Треба було раніше розповісти про необхідність контрацепції і не варто було, як кажуть на молодіжному слензі, морозитись, коли донька питала, чим хлопчик відрізняється від дівчинки.

Думки про те, що з дітьми про секс треба говорити, говорити і ще раз говорити, дотримуються і лікарі. Так, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу Інституту урології АМН України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України із сексопатології Ігор Горпинченко вважає: одним із засобів запобігання підлітковій вагітності є обговорення з дітьми статевих проблем «з самого раннього віку» – тоді, коли в дитини виникають перші питання про секс.

«Але обсяг інформації має бути адаптованим, і дитина повинна розуміти, про що з нею розмовляють батьки. Зазвичай запитання малечі спантеличують батьків, вони вважають за краще не відповідати, і дитина отримує всі відповіді у підворітті – у спотвореному та грубому вигляді», – вважає І.Горпинченко.

Отож-бо й воно. Бо спочатку – батьки, які не пояснюють, що до чого в цьому житті, потім – підворіття, а далі – на аборт усім класом збираємо. А як тут не завагітніти, скажіть мені будь ласка, якщо старшокласниці хоча і згодні з необхідністю контрацепції, але погано ознайомлені з її методами?

«Згідно з опитуваннями, виявилося, що тільки 40% учениць старших класів правильно уявляють собі методи контрацепції. Тобто 60% майбутніх мам не обізнані про необхідність та методи захисту від небажаної вагітності та захворювань, які передаються статевим шляхом», – розповіла завідуюча відділенням пренатальної діагностики клініки «Ісіда» Яна Рубан.

А переривання першої вагітності загрожує безпліддям. Принаймні, як стверджує Я.Рубан, «40% із тих жінок, які звертаються до лікарів стосовно безпліддя, мали в анамнезі переривання першої вагітності».

І доцент кафедри акушерства, гінекології і репродуктології Національної академії післядипломної освіти ім. Шупика, кандидат медичних наук Олена Борис вважає, що у разі, якщо дівчинка більш-менш забезпечена у матеріальному плані та може народжувати за станом здоров’я, вибір необхідно зробити на користь пологів, «оскільки шкода від аборту непоправна».

Водночас І.Горпинченко заявляє, що «давати поради на всі випадки життя – обов’язково аборт чи обов’язково народжувати у ранньому віці – не можна».

«Тут треба зважити все. Адже буває так, що у 13 років дівчина не лише фізично, а й психоемоційно дозріла стати матір’ю. Це особистості у 13 років! Це рідко, але трапляється. А буває й навпаки: коли 25-річна жінка з психологічної точки зору інфантильна, не відповідає за свої слова, не знає, що з нею буде завтра, тим більше, не в курсі, що буде з її дитиною», – повідомив І.Горпинченко.

За його словами, у разі ранньої вагітності необхідно, в першу чергу, подумати, що буде з дівчинкою далі. «І якщо сім’я все-таки зважується на аборт, то це повинно бути не в підпільній клініці, а в солідному медичному закладі, з мінімумом побічних ефектів», – повідомив він. Окрім того, спеціаліст запевняє батьків, що в разі ранньої вагітності дівчинки батьки не повинні кидати дитину сам на сам із цією проблемою.

«Зрозуміло, що для батьків рання вагітність доньки – це удар та випробування, але вони все-таки повинні залишатися надійними захисниками, не кидати дитину напризволяще. Діти повинні відчувати батьківський захист, а батьки в жодному разі не мають ставати їхніми ворогами. І рішення щодо того, зберегти цю дитину чи ні, має прийматися спільно», – заявив лікар.

За його неофіційною статистикою, найчастіше рання вагітність трапляється у дівчат із соціально неблагополучних сімей: у родинах, де немає батька, або мати не бере участі у вихованні, чи головним вихователем є бабуся. Звичайно, що в подібних сім’ях батьки не приділяють уваги не те що статевому, а й загальному вихованню дитини.

А те, що якась дівчинка у 15 чи скільки там років народжує дитину, звичайно, похвально, але не треба забувати, що даруючи нове життя, маленькі жінки таким чином позбавляють себе дитинства. І тут вже не підеш на дискотеку, не поцілуєшся з хлопцем, як уперше, не відчуєш палкої потреби прокататись на велосипеді чи стрибнути в калюжу, піднявши купу бризок, – буде просто не до того.

Автор: Марія Сердюк

Джерело: www.imk.com.ua

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована