Останнім часом про дитячий аутизм пишуть чимало. Але мамам і татам не дуже зрозумілі наукові терміни й пояснення.
Аутизм — це, насамперед, порушення в розвитку дитини, що може виявитися у віці двох – двох із половиною років.
Іноді батьки та лікарі помічають такі порушення пізніше, у три-п’ять років, у таких дітей немає порушень мовлення або слуху. Тобто, усе, що потрібно людині для спілкування, розвивається цілком нормально. От тільки потреби в спілкуванні (самого бажання спілкуватися), здатності до взаємодії з іншими дітьми в дітей – аутистів немає, або вони дуже слабко виражені. Діти зі слабким слухом або порушенні мовлення звичайно намагаються компенсувати свої недоліки жестами, мімікою. А при аутизмі маля або ігнорує спроби зав’язати з ним контакт, або взагалі уникає ситуацій, де йому доводиться спілкуватися. Якщо контакт із іншою людиною все-таки встановлений, то він має скоріше формальний характер.
Діагностувати дитячий аутизм досить складно. Навіть досвідчений фахівець повинен досить довго спостерігати за дитиною, перш, ніж встановити такий діагноз. На що повинні звернути увагу батьки?
Наприклад, маля не відгукується на своє ім’я, але ніякі порушення слуху в нього не виявлені. Якщо маля не звертається за допомогою, не намагається чимось поділитися, не намагається привернути Вашу увагу до предмета, що його зацікавив, це теж тривожний сигнал для батьків. Діти – аутисти не витримують контакт «очі в очі». Крім того, у таких дітей виникають труднощі з утриманням уваги. Але, шановні батьки, такий діагноз може поставити тільки висококваліфікований фахівець!
Якщо все-таки такий діагноз Вашому маляті поставили, то Ви повинні розуміти, що аутизм не мине і його не вилікувати. Але це не означає, що життя скінчилося. Навпаки, Ви здатні допомогти дитині.
Як правило, батьків тривожить два головні питання: чи зможе дитина адаптуватися в суспільстві, і чи зможе воно створити родину.
При легких формах аутизму створення родини — не така вже нереальна перспектива. І більшість дітей від таких шлюбів серйозними розладами психіки не страждають. Але все ж таки ризик виникнення аутизму в дітей у родинах, де мама або тато страждають цим захворювання, все-таки вищий, ніж в інших родинах. Якщо ж у дитини аутизм спостерігається у важкій формі, то, швидше за все, вона має потребу в постійній опіці, і тоді створення родини малоймовірне.
Наскільки успішною буде соціальна адаптація такої дитини, теж багато в чому залежить від виразності розладів. Іноді, навіть під час наполегливої роботи, батькам спільно з фахівцями вдається досягти лише вміння самостійно одягатися, прибирати після себе, вживати їжу. У той же час, у світовій практиці відома досить велика кількість випадків, коли люди, що страждають аутизмом, досягли високого соціального статусу й визнання. Багато хто з дітей-аутистів закінчили вищі навчальні заклади та успішно працюють.
Що робити, якщо у Вашого маляти аутизм?
- Вірити у свої сили й набратися терпіння.
- Звернутися до фахівців, яким Ви довіряєте. Це можуть бути психологи, дефектологи.
- Робота щодо корегування повинна бути особливо інтенсивною на початкових етапах, тому не марнуйте часу й починайте заняття.
- Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.
- Аутичним дітям складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у дитячому саду.
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.