Вагiтнicть. Аборт — остання справа.

Мала кількість жінок у своєму житті не перенесла аборт.

Як у спадок від матері до дочки переходять рекомендації: стрибнути з шафи, попарити ноги в гірчиці … Немов навколо процвітає цивілізація, а ми як з печери виглядаємо. І вважаємо за краще екстремальні ситуації з ризиком для життя.

Не згодні? Давайте сперечатися. А в якості вступної прочитайте статтю, яку написала Тетяна Казначеєва, кандидат медичних наук, асистент кафедри репродуктивної медицини та хірургії МДМСУ, експерт програми «Сюрпризів — ні!»

Кому сказати спасибі?

У 1936 році в СРСР була введена заборона на виконання медичних абортів, Але при цьому жодних засобів контрацепції не впроваджувалося. Очікуваний ефект — збільшення народжуваності виявився незначним і короткочасним. З 1937 року крива зареєстрованих абортів стрімко пішла вгору.

Лікарі, мабуть, часто все-таки давали направлення на аборт «за медичними показаннями», навіть якщо їх не було, з’явилася система проведення нелегальних і самостійних абортів. Стала зростати смертність жінок від ускладнень після аборту. Приклад подібних історій чудово описаний у романі Людмили Улицької «Казус Кукоцького». Кримінальну відповідальність за аборт несли не тільки ті, хто його проводив, але і сама вагітна жінка.

Після Великої Вітчизняної війни ситуація не змінилася, а навпаки, закріпилася. Аборт став традиційним інструментом регулювання народжуваності в СРСР. Заборона аборту була скасована тільки в 1955 році. У всьому світі вже активно розробляли надійні засоби контрацепції. Але країну за «залізною завісою» це не торкнулося. Доступні були лише презервативи радянського виробництва.

Втім, використання «виробу № 2» вже було величезним проривом! Чудово з цього приводу написав відомий соціолог Ігор Кон: «… Якщо на комсомольських зборах обговорювалася персональна справа з приводу чиєїсь незапланованої вагітності (винуватця-чоловіка зобов’язували оженитися або оголошували йому догану), із задніх парт лунали іронічні вигуки: «Ганьба бракоробам гумової промисловості!».

Прогрес проходив повз 18 серпня 1960 в США з’явився перший оральний контрацептив гормональний — Еновід, а рік по тому в Німеччині лікарі стали виписувати препарат Ановлар. Але в СРСР нові методи контрацепції всіляко дискредитувалися, особливо гормональна контрацепція, і ось чому.

У нас були відсутні власні наукові розробки з даного питання, зате заперечувалося все західне, капіталістичне. І головне — вільне використання та доступність засобів контрацепції означало б розширення прав особистості, свободу волевиявлення, що в умовах тоталітарного ладу було неприпустимо, з точки зору чиновників.

Антипропаганда усього іноземного була настільки ефективна, що проведення штучного аборту здавалося людям набагато безпечніше, ніж прийом протизаплідних пігулок (наприклад, впроваджувався міф про канцерогенність гормональних препаратів).

З наслідками ми стикаємося до цих пір. Вже онуки тих жінок, які боялися приймати гормональні пігулки, як і раніше задають питання (чи не задають, що гірше): чи не шкідливі ці препарати? І лікарі до цих пір обережно ставляться до їх використання.

Показання та протипоказання до аборту

Штучне переривання вагітності за бажанням жінки (артифіціальний аборт) проводиться при терміні вагітності до 12 тижнів. За соціальними показниками — до 22 тижнів, а при наявності медичних показань та згоди жінки — незалежно від терміну вагітності.

До медичних показань належать: пороки розвитку, важке ускладнення перебігу вагітності, стан, що загрожує життю матері, декомпенсація хронічних захворювань матері.

Є ще соціальні показання: Рішення суду про позбавлення або про обмеження батьківських прав матері, вагітність в результаті зґвалтування, наявність у чоловіка I — II групи інвалідності або його смерть під час вагітності дружини, а також перебування вагітної у місцях позбавлення волі.

Причому в 2003 році цей список був скорочений з 13 пунктів до 4. Раніше враховувалися відсутність у майбутніх батьків роботи або житла, розірвання шлюбу, багатодітність, наявність в сім’ї дитини-інваліда та дохід нижче прожиткового мінімуму, статус матері-одиначки.

До протипоказань щодо проведення операції штучного переривання вагітності відносяться гострі і підгострі запальні захворювання жіночих статевих органів, гострі запальні процеси будь-якої локалізації, гострі інфекційні захворювання.

При наявності інших протипоказань (захворювання, стани, при яких переривання вагітності загрожує життю чи завдає серйозної шкоди здоров’ю) питання вирішується індивідуально.

Ускладнення

Через ускладнення після абортів в Європі щорічно вмирає близько 300 жінок (дані ВООЗ за 2004 р). У період з 2003 по 2007 рік число померлих після аборту в Росії знизилося майже на 60%, а частка померлих після абортів в структурі загальної материнської смертності знизилася з 25,2% до 18,8%. 40% померлих загинули після переривання вагітності в терміні 22 — 27 повних тижнів, це перевищує загальну летальність після абортів у 24 рази. У 2007 році летальність в стаціонарі після кримінальних абортів в 185 разів перевищувала летальність після абортів в загальній популяції.

Ось лише деякі причини материнської смерті після аборту: сепсис, кровотеча (в 2007 році від цих двох причин загинуло більше 75% жінок від числа всіх померлих після аборту), ускладнення після знеболення, розрив і перфорація матки, тромбоемболічні ускладнення.

Найбільш поширені ускладнення нелегальних абортів: неповний аборт, тазові і генералізовані інфекції, важка крововтрата і пошкодження статевих і внутрішніх органів. Таким чином на сьогоднішній день всіма прогресивними країнами розуміється необхідність легалізації абортів за суворими показаннями, з одного боку, і безумовно у зв’язку з розвитком медицини операція «штучний аборт» може і повинна стати безпечною процедурою.

Але, з іншого боку, штучний аборт в жодному разі не повинен бути методом вибору регулювання народжуваності.

Мінздоровсоцрозвитку визнає, що один з методів збереження репродуктивного здоров’я — це переривання вагітності в ранні терміни, в тому числі медикаментозним методом, а після переривання вагітності — призначення високоефективних засобів контрацепції, в першу чергу гормональних контрацептивів.