Чи можна навчитися любити? Мабуть, більшість відповість негативно. Адже це те саме, що, скажімо, навчитися діяти спонтанно, на рівні відчуттів.

Водночас інстинктивну поведінку – те, що нам дісталося від пращурів, – зазвичай прийнято приписувати, насамперед, тваринам. Хоча і в людському середовищі (навіть якщо ми про це й не підозрюємо) багато що визначається саме підсвідомими потягами – наприклад, материнський інстинкт, який сприймається вже як аксіома. Але саме це поняття часто оповите великою кількістю міфів. Можливо, через те, що немає якогось універсального визначення цього загадкового явища.

Зазвичай же термін, який вживається в цьому контексті, має на увазі здатність діяти доцільно, несвідомо і без попереднього навчання, тобто передбачається існування «сліпої» реакції на певні дії, поштовхи, рухи, поведінку дитини. Дослідження вчених із Річмондського університету засвідчили, що інстинкт материнства при цьому набагато підвищує кмітливість осіб жіночої статі. На їхню думку, розгадка «таємниці» тут проста – в організмі самиці-матері виробляються гормони, що підвищують здатність сприймати й переробляти інформацію. Втім, жодних підстав вважати, що люди в цьому аспекті принципово відрізняються від своїх «братів менших», немає.

Якщо ж поставити запитання, що таке материнський інстинкт в уявленні більшості людей, то ми отримаємо узагальнюючу відповідь – любов матері до дитини, прагнення піклуватися про неї, опікуватись нею, захищати. Відомі численні випадки, коли матері йдуть на подвиги, здійснюють нездійсненне, приносять у жертву власне життя заради своїх дітей. Певно, саме через те вважається, що материнський інстинкт даний нам від природи і може проявитися у кожної жінки. Але як тоді ставитися до того, що окремі представниці прекрасної статі часом виявляють зовсім протилежні нахили – відмовляються від нащадків ще у пологових будинках, кидають напризволяще, а якщо й ні, то морять голодом, б’ють, калічать та навіть позбавляють життя?

Вочевидь це свідчить лише про те, що материнський інстинкт біологічно дається далеко не кожній жінці. Але це – невірне судження. Жінки за своєю природою, попри все, є матерями, а материнська турбота і прихильність до дитини настільки глибоко закладені в реальних біологічних умовах зачаття й виношування, пологів і годування грудьми, що тільки складні соціальні установки можуть повністю пригнітити їх.

Дослідження учених достовірно підтвердили, що на формування материнської поведінки значно впливає як соціальне оточення, так і індивідуальні настрої жінки. Особливий острах з цього приводу відчувають вагітні. Безумовно, і вагітність, і пологи, і материнство – дуже істотні стреси для організму. Та чимало людей вважає, що тільки побачивши новонародженого малюка, мати наповнюється такою любов’ю і благоговінням, що сама по собі відразу ж розуміє, як і що з ним потрібно робити, мовляв, недосвідченість компенсує материнський інстинкт. Хоча правда полягає в тому, що останній часто прокидається не відразу, а через декілька днів, тижнів, а іноді й місяців.

Важливо пам’ятати лише про те, що стрес, якого слід уникати від зачаття і протягом всього періоду вагітності, пологів і вигодовування немовля, виникає насамперед через відсутність інформації про сьогодення і майбутнє своє і своєї дитини, можливі проблеми й ускладнення. Саме внаслідок цього ми відчуваємо невпевненість, незахищеність, тривогу.

Тож знизити рівень стресу можна шляхом отримання знань. Прагніть якомога більше дізнатися про те, що на вас чекає, на що слід звертати увагу у спілкуванні зі своїм майбутнім первістком, до яких можливих труднощів готуватися. Це, звичайно, не дасть повного уявлення про пологи і, тим більше, про материнство, але ви почуватиметесь набагато впевненіше. А це дуже важливо і для вас, і для вашого малюка.

«Можна стверджувати, що кожна мати, яка тільки-но народила дитину, має надійний потенціал для розвитку інстинкту материнства: це саме та особливість людини, яка є біологічно зумовленою. Жінка дев’ять місяців носила дитинку під серцем, відчувала її як частину свого тіла, мала спільній з нею обмін речовин і емоції…

В останньому триместрі вагітності гормональний фон зумовив значне відсторонення від навколишнього світу і концентрацію на собі й дитинці – все це є найблагодатнішим підґрунтям для виникнення інстинкту материнства. Але це лише ресурс, і як саме він реалізується (і чи реалізується взагалі), залежить від обставин, які буде створено навколо молодої матері.

Якщо вона, зважаючи на неминучі тривоги, побоювання, невпевненість перших кроків материнства, покличе на допомогу люблячих бабусь, обізнаних подруг, досвідчених помічниць, нарешті – кваліфікованих нянь, то вона, начебто й спрощуючи своє життя, позбавить себе шансу розвинути власний материнський інстинкт, не зможе навчитись відчувати дитину й інтуїтивно реагувати на її потреби.

Тому значну частку занять у нашій школі материнства присвячено перебігу післяпологового періоду й «філософським» міркуванням над тим, як саме треба організувати життя родини у цей відповідальний період», – розповіла Олена Черненко, завідуюча відділенням медичної психології клініки «Ісіда».

Материнство, як засвідчує практика, потребує чималих знань і навичок, невідомих жінці раніше. І хоча наші прабабусі, вочевидь, не проходили шкіл і курсів щодо цього найяскравішого періоду в їхньому житті (подібна інформація стосувалася лише практичної сторони догляду за малюком), чарівне перетворення жінки на матір відбувалося в усі віки й попри всі складнощі й перипетії долі.

Але ми живемо у ХХІ столітті, і чим більшою є наша обізнаність у тонкощах медицини, права, людської психології, тим вищими є шанси випестити, виростити й дати повноцінне життя нашим малюкам.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована