Дитяче харчування. Чому маля відмовляється від твердої їжі?

Не завжди процес введення прикорму вдається налагодити з першого разу.

Особливо непросто проходить знайомство з твердою їжею — нерідко діти реагують бурхливими протестами. Але впоратися з проблемою можливо!

Не хочу, не буду!

Нову їжу важливо вводити поступово, щоб попередити виникнення алергії та не відбити у малюка бажання пробувати незвідані страви. На початкових етапах їжа повинна бути гомогенізуюча, тобто напіврідка.

Приблизно в 7-8 місяців, з появою перших зубів, можна переходити до пюреподібне страв, що містять маленькі шматочки в 1,5 мм. Близько 12 місяців, після прорізування різців, іклів і корінних зубів, слід додавати грудочки побільше — 3-4 мм.

Як правило, діти з інтересом пробують тверді продукти, захоплено розкушуючи і зосереджено жуючи шматочки їжі. Однак, у деяких випадках при введенні страв густої, щільної консистенції у дитини може виникнути відторгнення.

Так, нерідко малюки відмовляються від страв з шматочками зі страху: дитина боїться, що частинки занадто великі, вона не зуміє їх проковтнути і задихнеться. Зрозуміло, крихітка ще не здатна сформулювати (навіть подумки) свої побоювання — страх виникає несвідомо.

Особистий приклад

Формування правильних харчових звичок починається з раннього віку.

І батьки повинні служити дітям основним прикладом: якщо мама, бажаючи перекусити, бере цукерку чи солодке печиво, то як можна чекати від малюка, що він погодиться на шматочок груші або несолодкий йогурт? Те ж саме стосується сервірованих на обід страв.

Небажання немовляти може бути продиктовано і надмірно швидким чергуванням раціону: мама дуже часто змінює склад страв, і дитина не встигає скуштувати, адаптуватися до нової їжі — що і викликає у малюка негативну реакцію.

А іноді мами, бажаючи якнайшвидше перевести дитину на дорослий стіл, інтенсивно збільшують обсяг твердих частинок, що додаються в блюдо, що теж викликає невдоволення малюка.

При введенні прикорму варто, по-перше, враховувати смакові переваги дитини, оскільки у кожного малюка свої пристрасті: один у захваті від брокколі, інший обожнює картоплю з індичкою.

По-друге, привчаючи дитину до нової їжі, потрібно діяти поступово, звертаючи увагу на самопочуття немовляти, індивідуальну переносимість продуктів, засвоюваність.

По-третє, потрібно дати дитині час на звикання до змін в раціоні і не вводити більше одного продукту протягом тижня.

Не квапте події

Іноді при спробах нагодувати малюка твердою їжею мама стикається не просто з обуренням карапуза, а й з фізіологічним неприйняттям їжі — блювотним рефлексом.

Найчастіше така реакція спостерігається при ранньому введенні у зміст раціону страв щільної консистенції. Справа в тому, що смоктальний рефлекс зберігається до 5-6 місяців, і в цей період дитина ще не здатна жувати і навіть знімати їжу з ложки.
Тому, передчасна спроба перейти до їжі з грудочками, як правило, закінчується невдало — дитина випльовує або відригує їжу.

Важливий нюанс

Під час трапези торкайтеся ложкою лише кінчика, максимум середини язика немовляти. І пам’ятайте, що ложка не повинна бути надмірно великою — об’ємом не більше 2-3 мл.

У більш старшому віці блювотний рефлекс може бути викликаний неправильною технікою годування: невідповідний розмір ложки або великий обсяг пюре / каші дратують корінь язичка, що провокує «зворотну» реакцію.

Подібні процеси неприємні, сердять дитину, а при частому повторенні можуть викликати стійку відмову від будь-яких страв, що містять шматочки. У такій ситуації варто тимчасово відкласти ідею введення прикорму і ні в якому разі не умовляти і не змушувати дитину «проковтнути хоч шматочок» — це лише посилить протест, а головне, може призвести до відрази до їжі.