Читать статью на русском языке
Формування хребта відбувається в дитинстві і триває в підлітковому віці.
Зазвичай сколіоз з’являється у дітей та підлітків у періоди найбільш сильного зростання, у міру якого може збільшуватися і деформація хребта.
Серед п’ятирічних дітей сколіозом страждає приблизно 10 відсотків дітей. До закінчення школи сколіоз виявляється майже у половини підлітків. Дівчата частіше хлопчиків входять до групи ризику, так як ведуть менш рухливий спосіб життя.
Найбільш небезпечним віком для розвитку сколіозу вважається період від 10 до 14 років, коли скелет ще остаточно не сформувався, а дитині доводиться частіше, ніж раніше, сидіти за столом, готуючи уроки, або проводити час біля комп’ютера (знову-таки сидячи), музикувати і т.п.
У старанних «домашніх» дітей, перевантажених навчальними заняттями, часто виникають хвороби хребта. Розвитку сколіозу сприяє неправильна поза, яка веде до нерівномірного навантаження на хребет і м’язи. Надалі відбувається зміна у зв’язках хребта, деформація самих хребців — в результаті утворюється стійке бічне викривлення.
Рання діагностика захворювання — запорука успіху в лікуванні сколіозу, і тому батьки повинні докласти максимум зусиль до того, щоб не упустити початок хвороби.
Визначити наявність сколіозу (не ступінь сколіозу, який повинен визначити тільки лікар!) дуже легко — достатньо уважно оглянути спину дитини. Попросіть її встати і зайняти зручну для неї позу — руки опущені, м’язи розслаблені, спину спеціально не витягуємо.
Зверніть увагу, на якому рівні в дитини плечі — яке плече вище, яке нижче, на якому рівні вниз лопатки — вище або нижче? Придивіться до боків: один бік може бути втягнутий більше, ніж інший, а якщо дитина повненька, то на одному боці може бути складочка (а на іншому — ні), можливо, один з боків буде і опуклим.
Наявність хоча б одного з перерахованих вище ознак і у дитини, і дорослого — серйозний привід для занепокоєння і візиту до фахівця, який зможе підтвердити або спростувати ваші підозри, а також призначить додаткові обстеження.
Інструментальні методи обстеження
Після огляду, якщо лікар підтвердить ваші підозри, швидше за все буде потрібно провести ряд інструментальних досліджень. Перш за все рентгенографію — це один з найбільш широко використовуваних методів діагностики викривлень хребта.
Рентгенологічне дослідження будь-якого відділу хребта носить назву «спондилографія». Виконують рентгенографію хребта в положеннях стоячи і лежачи, а також роблять профільний знімок — в положенні лежачи.
Тільки після ретельного вивчення рентгенограм хребта у стандартних проекціях для уточнення отриманої інформації може бути призначене додаткове дослідження в інших проекціях — при згинанні і розгинанні хребта і навіть при його розтяганні, а також в положенні сидячи з нахилом вправо і вліво.
Рентгенологічно можна визначити будь-яке викривлення хребта, що перевищує 10°. Однак, на рентгенограмах не візуалізуються м’які тканини (зв’язки, м’язи, диски та ін.). Для уточнення діагнозу, виявлення компресії нервових структур застосовуються інші методи діагностики. Наприклад, при наявності неврологічної симптоматики може знадобитися проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ).
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — це метод, заснований на отриманні зображення тканин і органів за допомогою електромагнітних хвиль. Цей метод діагностики безпечний і може в разі необхідності бути використаний багаторазово в одного пацієнта.
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.