Читать статью на русском языке

Алергічна реакція — це якесь повідомлення, яке транслює наше тіло, хоча науці поки ще не вдалося до кінця розшифрувати його мову, щоб перекладати його зміст з абсолютною точністю.

Але деякі дослідники вважають, що вони вже знайшли ключ до цього шифру.

Ніс закладений, дихати важко, на шкірі червоні плями … Ми приймаємо алергію як неминуче зло і миримося з тим, що вона буде супроводжувати наc все життя. А можливо, це тіло подає нам сигнал лиха?

Алергія визнана глобальною медичною проблемою. Приблизно кожен четвертий житель нашої країни — алергік. У європейських країнах ситуація ще більш драматична: за прогнозами вчених, до 2015 року алергіки, становитимуть половину населення Європи. У чому причини цієї сучасної напасті?

Генетики виявили приблизно 20 генів, відповідальних за схильність до астми, алергічного риніту або дерматиту, і зробили висновок: алергія передається у спадок. Але це зовсім не означає, що діти алергіків приречені — хвороба може і не розвинутися, якщо не створювати їй сприятливих умов.

Головне в цьому чорному списку — стан навколишнього середовища. На вулицях ми дихаємо вихлопними газами, в приміщенні — сигаретним димом і нездоровим повітрям. Що вже говорити про багатющий асортимент хімічних речовин, якими ми вже буквально просякли наскрізь. Косметика, побутова хімія, пестициди і гербіциди — в сучасному світі виявляється все більше потенційних алергенів.

Система ідентифікації

Порівняно недавно з’явилася гіпотеза про те, що поширення алергії прямо пов’язане з винищенням багатьох інфекцій, які колись вільно розгулювали по світу: вакцини та антибіотики призупинили їх тріумфальний хід. Наша імунна система, позбувшись величезної частини роботи, шукає собі інші мішені.

Ця гіпотеза «зниження інфекційного тягаря» знайшла підтвердження в подальших дослідженнях. Виявляється, діти, народжені і зростаючі в умовах, далеких від стерильності, мають набагато більш міцний імунітет і не страждають від алергії.

Алергічна реакція — «фобія» імунної системи, гіпер захист, неадекватний ступінь загрози. Щоб знову навчити організм сприймати алергени як абсолютно безпечні речовини, використовуються ін’єкції тих же самих алергенів — мікродозами.

Реакція на контакт

Алергія завжди вражає органи, за допомогою яких ми контактуємо із зовнішнім світом: ніс, бронхи, шкіру. Згадаймо висловлювання: «я цього не винесу», «вона мені зітхнути вільно не дає», «у мене на нього алергія». Ми використовуємо ці фрази, щоб висловити своє небажання спілкуватися, стикатися з кимось або чимось.

Шкіра, слизові, бронхи, лімфатична система — це ешелони захисту організму. У психоаналітичній інтерпретації алергічна реакція означає відмову від контакту або страх зіткнення з оточенням.

У третьому класі мене жахливо мучив сусід по парті, одного разу ми навіть побилися. У цей же час я покрилася сверблячим висипом. Полегшення приходило, якщо мені траплялося захворіти або на час канікул. Потім батьки дізналися про шкільний конфлікт, і в мого ворога відбулась «чоловіча розмова» з моїм батьком.

З тих пір дивна кропив’янка пройшла сама собою. Деякі ситуації ми відчуваємо шкірою: вони буквально викликають роздратування на ній. Це тіло відчуває стрес одночасно з душею.

Той факт, що алергічні реакції безпосередньо пов’язані з емоціями, підтверджують і лікарі: якщо стрес і не є першопричиною алергії, то, поза сумнівом, він багато разів посилює її симптоми. Тоді окрім звичайних засобів доводиться призначати заспокійливі препарати загальної дії.

Проте не треба думати, що в основі будь-якої алергічної реакції лежить психологічна проблема. Але, якщо алергія має психоемоційні коріння, вона погано піддається звичайному лікуванню. Це сигнал: можливо, варто вдатися до психотерапії.

Нормальна система захисту

Місія імунної системи — знайти і знешкодити вірус, бактерію, паразитів. Але іноді ворогом здається абсолютно безпечна субстанція: квітковий пилок, тваринний білок, рослинні волокна.

Наш організм піднімає помилкову тривогу і пускає в хід весь свій імунний арсенал (гістаміни, простагландини та ін). Будь-яким способом він намагається вигнати або знищити уявного ворога. Як правило, така надмірна пильність імунної системи не є небезпечною для життя, її результат — нежить, набряки, свербіж або висипання.

Оставить комментарий