Медицина не стоїть на місці, і багато чого з того, що застосовували лікарі під час пологів 20-30 років тому, в наші дні вже не використовують. Які ж акушерські методи сьогодні вважаються застарілими і що прийшло їм на зміну?

Серед методів, якими раніше широко користувалися акушери, на слуху у майбутніх мам два: накладення щипців і вакуум-екстракція.

Акушерські щипці — це металевий інструмент, що нагадує ложки. Їх накладають з двох сторін на голову малюка, а точніше — на вушка і навколишню їх область.

Ця процедура вимагає від акушера великого вміння і досвіду: якщо ложки виявляться не на бічних частинах черепа, вони можуть пошкодити очі або потилицю маленького. Встановивши ложки, акуратними потягування лікар виводить голівку малюка ближче до виходу, а як тільки він народжується, тут же знімає їх, і далі малюк вибирається сам.

Вакуум-екстрактор — це м’яка присоска, поєднана з вакуумним насосом. Вона прикріплюється до голівки малюка і досить щільно обхоплює її. Як і у випадку зі щипцями, лікар допомагає малюкові обережними потягуваннями, а як тільки голівка маленького з’являється на світ, прибирає інструмент.

До допомоги акушерських щипців та вакуум-екстрактора лікарі раніше вдавалися в наступних випадках: маляті не вистачає кисню і потрібно витягти його назовні як можна швидше; потуги мами занадто слабкі навіть після введення ліків; правильно розташована плацента відшаровується завчасно; самопочуття майбутньої мами з яких-небудь причин швидко погіршується.

Але, обидва ці методи можуть мати ускладнення і для мами, і для її малюка. Якщо у жінки вони можуть викликати травму м’яких родових шляхів і кровотечу, то у дитини — черепно-мозкову травму та крововилив у мозок і порожнину черепа.

Якщо в 1970-1980-і роки до допомоги акушерських щипців та вакуум-екстрактора вдавалися досить часто, то в 2000-х роках у російських клініках це відбувається всього в 0,6% випадків.

Яка альтернатива щипців та вакуум-екстрактора існує зараз?

Акушери роблять пацієнткам екстрений кесарів розтин. У наші дні ця операція стала безпечнішою, а поява нового, що не викликає запалення шовного матеріалу та сучасних антибіотиків, що запобігають ускладненням, зробило її вдалою альтернативою багатьом іншим втручанням. Тому сьогодні акушери в основному роблять вибір на користь більш передбачуваного варіанта — кесаревого розтину.

Головне завдання сучасних акушерів — зробити пологи максимально безпечними для дитини та її мами. А значить, виключити все те, що може представляти хоч якийсь ризик: небезпечні маніпуляції, що травмують інструменти, препарати з побічними діями.

Уявімо собі поширену ситуацію: у жінки дуже повільно розкривається шийка матки. Років 30 тому лікарі розкривали б її самі: або руками, або за допомогою пристосування метрейрінтера — гумового балона, який вводили в канал шийки матки, заповнювали фізіологічним розчином, а зовні підвішували до нього вантаж.

Перейми посилювалися, і шийка розкривалася, але, крім того що таке втручання було болючим для жінки, воно ще й підвищувало ризик проблем. Пошкоджений плодовий міхур — ворота для інфекції, до того ж у такий «вихід» могла випасти пуповина, і результат пологів ставав непередбачуваним.

Як же сьогодні діють акушери, якщо шийка матки розкривається повільно або не розкривається зовсім?

  • Перш за все майбутній мамі роблять знеболення, зазвичай — епідуральну анестезію. Адже довгі болючі перейми посилюють спазм м’язів, і шийка матки стискається ще більше. Знеболювання не тільки знімає неприємні відчуття, але і розслабляє м’язи, і шийка поступово розкривається.
  • Жінці вводять гормони простагландини — це природні учасники процесу пологів, які допомагають йому розвиватися активніше.
  • У шийку матки поміщають палички з водорості ламінарії. Вони поступово розбухають всередині тіла, повільно й дбайливо розширюючи «вихід».
  • Якщо перераховані способи не дали результату, а плодовий міхур вже пошкоджений, лікарі не стануть чекати розкриття шийки матки довше 4-6 годин і зроблять кесарів розтин. Довге очікування загрожує і розвитком інфекції, і браком кисню для дитини.

Ще одна ситуація, на прикладі якої добре видно, як змінилися акушерські методи, — поперечне положення дитини. Це положення малюка, при якому його голова і ноги знаходяться з боків матки. Якщо очікувалась велика дитина, жінці робили кесарів розтин, але, якщо малюк був середніх розмірів, акушери часто робили по-іншому.

Лікарі чекали повного розкриття шийки матки, вводили майбутній мамі наркоз, розкривали плодовий міхур і витягували дитину руками. Ця маніпуляція називалася «поворот на ніжку»: малюка захоплювали за ногу, повертали до виходу і витягали назовні спочатку одну ногу, потім іншу, потім тулуб, руки, плечі, голову.

Неважко уявити, якою складною і ризикованою була ця процедура: дитина могла отримати травми шийних хребців, тазостегнових суглобів, а жінка — пошкодження матки. У наші дні необхідності так ризикувати немає, перш за все тому, що положення дитини, її вага і внутрішні розміри тазу мами лікарі визначають задовго до пологів за допомогою УЗД та інших досліджень.

Тепер акушери-гінекологи заздалегідь оцінюють, чи зможе маля без проблем вийти на світло саме — це можливо, коли малюк лежить ніжками вниз (тазове передлежання). Але якщо є найменший ризик труднощів, майбутню маму будуть готувати до кесаревого розтину.

Оставить комментарий