Читать статью на русском языке

У далекі радянські часи телебачення, за дуже рідкісними винятка­ми, зовсім не балувало нас несамовитими жахами.

Але один з таких винятків я прекрасно пам’ятаю. Знаменитий серіал «Сімнадцять миттєвостей весни». Злий садист гестапівець на очах у мужньої радистки відкриває двері на балкон і починає роздягати дитинку. Весняне берлінське повітря крижаним потоком обдуває ніжне дитяче тільце і це моторошне видовище призводить до того, що загартована в боротьбі з фашизмом відважна розвідниця втрачає свідомість.

Описана сцена глибоко символічна в рамках вітчизняних уявлень про любов до дітей. Холод — найлютіший ворог, а тепло — кращий друг дитячого здоров’я, це відомо всім, ці прості і безперечні істини з раннього дитинства вчили нас наші батьки та бабусі.

У кожного дорослого, що виріс в нормальній сім’ї, в атмосфері тур­боти і батьківської любові збереглися в пам’яті спогади про внутрішньо- сімейні дискусії щодо кількості необхідних штанів і шкарпеток, неприпустимості босоногого ходіння і страшної небезпе­ки, що підстерігає юну людську голову, не покриту головним убо­ром.

Це те, що ми пам’ятаємо. Але був в нашому житті й інший період, в особистих спогадах відсутній. Коли нас, крихітних нявкаючих створінь принесли з пологового будинку в теплу кімнату. І в цій кімнаті ми провели, напевно, найбільш спокійний рік свого життя. Зігріті теплом гарячих со- ціалістичних батарей і теплом батьківських сердець, нікому і нічим не зобов’язані, оточені їжею і увагою.

Загалом, ясно: пам’ятаємо ми чи не пам’ятаємо, але завжди, коли нам було добре, нам вже точно не було холодно. І ми не допусти­мо, щоб наші власні діти страждали. Вже краще ми самі залишимо­ся без обіду і заліземо в борги, але на одязі для дитини, на самому кращому обігрівачі, на теплому килимі в дитячу кімнату ми економи­ти не будемо — це напевно. І наші діти скажуть нам спасибі!

Хвилиночку … А чи часто у нас самих виникає гаряче бажання ска­зати спасибі нашим батькам? Ми, що виросли в теплі, а зараз місяцями кашляємо і чмихаємо носами, шарахаємося від відкритого трамвайного вікна, чіпляємо, в кращому випадку, бронхіт через злегка промокле взуття, але як і раніше сліпо переконані в тому, що так і треба любити вже наших власних дітей!

Ми приносимо дитину з пологового будинку і вчимо її життя. Ми як інструктори. Є в інструкторів-альпіністів чудова приказка: «Смаже­них в горах не знаходили, а відморожених — скільки завгодно …». Цей шедевр гірського фольклору, здавалося б, не надто відомий широким батьківським масам, але відвідування середньостатистичної дитячої кімнати змушує думати про протилеж­не.

Інструктор, між іншим, — це людина, що володіє чималим особистим досвідом і знаннями. Ми виховуємо наших дітей, спираючись на по­ради бабусь, обмежуючи власний досвід однією-двома спробами, а знань … Схоже, що навіть шкільний курс анатомії і фізіології лю­дини забутий нами остаточно. Спробуємо пригадати хоч що-не­будь.

Найголовніше. В організмі людини постійно протікають два проце­си: теплопродукція і тепловіддача. Обмін речовин супроводжується складними біохімічними реакціями з виробленням тепла (це і є теплопродукція), від зазначеного тепла організм позбавляється найрізноманітнішими способами — наприклад, з по­том, з диханням (це і є тепловіддача). У здорової людини тепло- продукція і тепловіддача перебувають у стані рівноваги — тобто скільки тепла виробляється, стільки і втрачається. Звідси, до речі, випливають два очевидні наслідки — нам холодно, якщо втрати тепла перевищують його вироблення, а коли нам жарко — це вже й здогадатися не складно.

Обмін речовин у грудної дитини істотно від- різняється від обміну ре­човин у його батьків. З урахуванням активного зростання інтенсивність обмінних процесів у дітей дуже висока, отже, в оди­ницю часу на одиницю маси тіла дитина виробляє помітно більше тепла, у порівнянні з дорослою людиною.

Т. е. якщо вам, дорослим дядям або тіткам, тепло, то дитині, з ду­же великою часткою ймовірності, жарко. Тому ніколи не варто ро­бити висновки про температуру, комфортною для малюка, на підставі лише власних відчуттів.

Родичі, які організовують догляд за дитиною мають зовсім реальні можливості впливати і на тепловіддачу, і на теплопродукцію.

Тепловіддача залежить від температури, вологості і швидкості ру­ху повітря, від якості та кількості одягу. Зрозуміло, що всіма зазна­ченими факторами дорослі цілком можуть управляти.

Впливати на теплопродукцию помітно складніше, але слід знати: кількість тепла, що виробляється організмом істотно зростає при фізичних навантаженнях — активних іграх, масажі, гім- настиці.

Оставить комментарий

Adblock detector