Читать статью на русском языке

Вче­ни­ми до­ве­де­но, що са­ме стре­си слу­жать при­чи­ною величезної
кількості різних пси­хо­со­ма­тич­них розладів, ро­до­вих аномалій і
патологій новонародженої ди­ти­ни.

Здається, ма­люк тільки що на­ро­див­ся, звідки це взя­ло­ся?

Ди­ти­на
отримує пси­хо­со­ма­тич­не за­хво­рю­ван­ня че­рез матір. Плід
над­з­ви­чай­но тісно пов’яза­ний з матір’ю. Са­ме ма­ти вступає з ним у
аб­со­лют­но особливі відносини і з’єднує з навколишнім світом.

На
дру­го­му місяці внутрішньоутробного жит­тя зак- ладається цент­раль­на
нер­во­ва сис­те­ма. Півто- рамісячний ембріон реагує на біль і
відсто- ронюється від про­ме­ня світла, спря­мо­ва­но­го на живіт матері, а
п’ятимісячний «чує» гучні кри­ки — «лякається», «сер­дить­ся», тоб­то
він «сприймає» інтонації і сло­ва матері в залежності від на­строю, і
йо­го поведінка за­ле­жить від то­го, яку інформацію він отримує від
матері. Плід вбирає в се­бе досвід і по­чут­тя батьків.

При­близ­но
з шес­ти місяців починається інте- лектуальне жит­тя пло­ду. Йо­го
поведінка змі- нюється у відповідь на го­лос батьків. Він пов’язує свої
дії зі знай­о­мим го­ло­сом, іноді «передбачає», які ру­хи вик­ли­чуть у
батьків за­до­во­лен­ня, а які — ні.

Як­що бать­ки сва­рять­ся і
го­во­рять на підвищених то­нах, з роз­дра­ту­ван­ням — плід
згортається, при- криває голівку руч­ка­ми або штовхається ніжками. Все це
означає, що особливості ста­ну матері (її ритм сер­ця, шум
кро­воп­ли­ну в су­ди­нах, на­пру­га м’язів, ха­рак­тер рухів, час­то­та
ди­хан­ня і т. д.) «співвідносяться» з тим, як ди­тин­ка «відчуває»
са­мо­го се­бе. Материнські емоції (і емоції бать­ка, що над­хо­дять
че­рез емоційний відгук матері на них) про­ни­ка­ють до пло­ду.
Дослідження по­ка­за­ли, що все, пе­ре­жи­те матір’ю, та­кож
переживається і ди­ти­ною.

Реакція матері на свою вагітність
мо­же впли­ну­ти на но­вий людсь­кий організм. В останні ро­ки
з’яви­ли­ся повідомлення про те, що у не­ба­жа­них дітей
ви­яв­ля­ють­ся, крім психологічних про­блем, різні соматичні
(психосоматичні) роз­ла­ди. Се­ред них пре­на­таль­на дистрофія при
народженні, ви­со­ка час­то­та респіраторних за­хво­рю­вань, бронхіти,
пневмонія, ену­рез, нейродерміт, ви­раз­ки шлун­ка.

Як­що у
матері відсутнє пов­не прий­нят­тя своєї вагітності або во­на відчуває
жах від сво­го ста­но­ви­ща, то і плід відчуває стрес. Відторгнення
звертається все­ре­ди­ну і трансформується в гли­бо­ке відчуття
непотрібності, при­но­сить ма­су про­блем про­тя­гом усьо­го жит­тя
після на­род­жен­ня.

Несвідомі ворожі імпульси про­ти зачатої ди­ти­ни — це важ­ке психологічне відхилення, яке протидіє ма­те­ринсь­ко­го інстинкту.

Не­га­тив­не
став­лен­ня до пло­ду підвищує у матері ймовірність пе­ред­час­них
пологів і післяпологової депресії. Психоаналітики вва­жа­ють, що
підсвідома відмова від небажаної вагітності — це не­за­вер­ше­на фор­ма
са­мо­губст­ва. Іноді це до­во­дить до не­стрим­но­го блю­ван­ня та
інших симптомів ток­си­ко­зу.

На дум­ку психоаналітиків,
будь-який наш внут- рішній конфлікт — про­тест змушує організм скоріше
поз­бу­ти­ся від дже­ре­ла роз­дра­ту­ван­ня. В да­но­му ви­пад­ку — це
тяжкі дум­ки і пе­ре­жи­ван­ня з при­во­ду вагітності. Звідси — її
патологічна течія. Зви­чай­но, во­но мо­же бу­ти обу­мов­ле­но і зовсім
іншими об­ста­ви­на­ми. Але все ж учені не ви­пад­ко­во на­зи­ва­ють
пізній ток­си­коз са­ме хво­ро­бою адаптації, при­сто­су­ван­ня.
Організм жінки намагається при­сто­су­ва­ти­ся до за­ключ­них стадій
роз­вит­ку пло­ду. Не­вда­ча в цьо­му і провокує за­хво­рю­ван­ня.

Не­бла­го­по­луч­чя
ма­те­ринсь­ко­го організму і пере- дається дитині. Погіршується йо­го
по­ста­чан­ня кис­нем і жи­виль­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Як­що це
від- бувається час­то або постійно, по­ру­шен­ня в роз­вит­ку ди­ти­ни
цілком вірогідні. Во­на народжується ослаб­ле­ною, фізіологічно
незрілою.

Стрес матері знижує йо­го імунітет, і ма­люк
без­з­брой­ний пе­ред інфекціями та іншими шкідливими впли­ва­ми.
Фахівці вва­жа­ють, що як­що вагітна жінка свідомо чи несвідомо бу­ла
на­лаш­то­ва­на до пло­ду во­ро­же, то у но­во­на­род­же­но­го зростає
ймовірність неврозів та пси­хо­со­ма­тич­них за­хво­рю­вань.

Плід,
який пе­ре­жив спро­бу не­вда­ло­го абор­ту, знає, що йо­го присутність
не­ба­жа­на, а йо­го жит­тя зна­хо­дить­ся в небезпеці.

Він
переживає своє вбивст­во, яке май­же відбулося, жах смерті з
вра­жа­ю­чою точністю. Гост­ре по­чут­тя самотності про­тя­гом усьо­го
жит­тя є бідою ба­гать­ох, хто пе­ре­жив подібний жах. Близькість смерті
при спон­тан­но­му аборті мо­же за­ли­ши­ти відчуття постійно
прихованої за ку­том загибелі. Пе­ред­час­но на­род­же­на ди­ти­на мо­же
сприй­ня­ти та­кож ма­те­ринсь­кий страх, зро­бив­ши йо­го своїм, в
результаті чо­го во­на бу­де відчувати подвійний жах.

Слід зна­ти
і пам’ята­ти про те, що ви­но­шу­ван­ня небажаної вагітності є
склад­ною стре­со­ген­ною ситуацією. Та­ка вагітність зав­ж­ди
супровод- жується стійкими, час­то несвідомими не­га­тив­ни­ми емоціями.

Тривожність,
невпевненість, страх, озлобленість по­род­жу­ють ком­плекс відчуттів,
аналогічні ста­ну лю­ди­ни при сильній небезпеці. То­му вар­то
за­ду­ма­ти­ся, якої шко­ди мо­же зав­да­ти дитині та­ка ситуація
роз­вит­ку і хо­ча б спро­бу­ва­ти ви­пра­ви­ти стан ре­чей.

Ма­ма,
яка перебуває в такій стресогенній ситуації, прос­то зо­бов’яза­на
звер­ну­ти­ся за до­по­мо­гою до спеціаліста пси­хо­ло­га, а та­кож
до­клас­ти мак­си­мум влас­них зу­силь до зміни сво­го жит­тя в кра­щу
сто­ро­ну. Ма­ма по­вин­на на­вчи­ти­ся жи­ти в гармонії з со­бою і
навколишнім світом.

Ад­же не дар­ма ж, спи­ра­ю­чись на
тися- чолітній на­род­ний досвід, ба­би-спо­ви­ту­хи на­вча­ли жінку
правильній поведінці після за­чат­тя.

Во­ни ра­ди­ли їй бу­ти
спокійною, не сва­ри­ти­ся з ото­чу­ю­чи­ми, більше гу­ля­ти на свіжому
повітрі, спогля­да­ти красиві краєвиди, вчи­ти­ся співати колискові
пісні і т. д. Прихильність і симпатія до ще не народженої ди­ти­ни —
один з найк­ра­щих способів охо­ро­ни здо­ров’я.

Важ­ко
переоцінити вплив цьо­го добро­зич­ли­во­го став­лен­ня. Во­но не
обмежується внутрішньо- утробним періодом і знач­ною мірою визначає
ха­рак­тер майбутніх контактів з ди­ти­ною. Все, що ста­неть­ся в
май­бутньо­му, бу­де на­кла­да­ти­ся на пе­ре­жи­те нею до по­яви на
світ. Ці прості рекомендації до­по­ма­га­ють запобігти у ди­ти­ни
ви­ник­нен­ня різних психологічних комплексів і особистісних про­блем, а
та­кож ря­ду тілесних і ду­шев­них за­хво­рю­вань.

Ма­ма
зав­ж­ди в змозі за­хис­ти­ти се­бе і сво­го ма­лю­ка від непотрібних
пе­ре­жи­вань і не­га­тив­них емоційних станів. До­три­муй­тесь
по­кли­ком сво­го сер­ця, при­слу­хай­те­ся до сво­го організму і своїм
ба­жан­ням, ви­ко­нуй­те рекомендації лікарів. Пік- луючись про се­бе,
своє фізичне здо­ров’я і емоційну рівновагу, ма­ма піклується і про
сво­го ма­лю­ка, дає йо­му шанс на­ро­ди­ти­ся міцним і здо­ро­вим і
фізично, і психічно.

Пам’ятай­те про це.

Оставить комментарий

Adblock detector