Читать статью на русском языке

Всі наші пе­ре­жи­ван­ня — погані і хороші — відкладаються в тілі,
бук­валь­но «за­пи­су­ють­ся» в м’язах. Са­ме то­му ба­га­то емоційних
про­бле­ми мож­на вирішити че­рез ро­бо­ту з тілом.

На­пев­но,
ви не раз помічали: ко­ли сер­диш­ся, але не мо­жеш відкрито
ви­с­ло­ви­ти своє не­схва­лен­ня — гу­би самі со­бою стис­ку­ють­ся в
то­нень­ку ни­точ­ку. Ко­ли вам сум­но і са­мотньо, хо­четь­ся
згор­ну­ти­ся ка­ла­чи­ком, як ембріон. А від рап­то­во­го пе­ре­ля­ку
тіло не­мов кам’яніє, і го­ло­ва втискається в плечі. Так, дійсно: все,
що ми відчуваємо, відбивається на на­шо­му тілі.

Дансь­кий
пси­хо­те­ра­певт Лізбет Мар­чер теж по- мітила цю закономірність.
Спостерігаючи за своїми пацієнтами, во­на зрозуміла, що за од­них і тих
же психоемоційних про­блем у лю­дей є схожі фізичні про­яви. Іншими
сло­ва­ми, як­що лю­ди­на боїться, у неї бу­де на­пру­же­на од­на
м’язо­ва гру­па, як­що гнівається — інша.

Свій ме­тод Лізбет
Мар­чер на­зва­ла бодинаміка (від ан­гл. body — тіло, dynamic —
динаміка). У ході бо- динамічної ро­бо­ти надмірно затиснуті м’язи
от­ри­му­ють роз­с­лаб­лен­ня, і на­впа­ки, обм’яклі, «капіту- люючі»
пе­ред жит­тям — при­хо­дять у то­нус. Ви­хо­дить зво­рот­на реакція:
ко­ли наші м’язи при­хо­дять у нор­му, гармонізується і ду­шев­ний стан.

Біографічна довідка

Ме­тод бодинамікі був за­сно­ва­ний
датсь­ким пси­хо­те­ра­пев­том Лізбет Мар­чер в 70-х ро­ках ми­ну­ло­го
століття. В основі ме­то­ду — вікова психологія, анатомія і вікова
фізіологія нер­во­во-м’язової сис­те­ми. Для вирішення тих чи інших
психоемоційних про­блем бодинаміка при­во­дить в дію тілесно-орієнтовану
прак­ти­ку. У да­ний мо­мент Лізбет Мар­чер має при­ват­ну прак­ти­ку,
спеціалізується на роботі з дітьми, про­во­дить семінари по всьо­му
світу. Ра­зом з нею тру­дять­ся її доч­ка, чоловік і ба­га­то ко­лег
різних країн.

Сім «Я»

Фор­му­ван­ня особистості лю­ди­ни
починається ще до її на­род­жен­ня і триває, відповідно до теорії
Лізбет Мар­чер, до 12-13 років. Са­ме на цьо­му відрізку жит­тя
відбувається по­т­уж­ний пси­хо­мо­тор­ний роз­ви­ток ди­ти­ни —
осво­ю­ють­ся різні гру­пи м’язів, за­кла­да­ють­ся певні схе­ми
поведінки, фор- мується мо­дель ха­рак­те­ру. У бодинаміці існує 7
струк­тур ха­рак­те­ру — кож­на з них закладається в пев­но­му віці (ці
струк­ту­ри не­мов на­ша­ро­ву­ють­ся од­на на од­ну: по­пе­ред­ня
закінчується, і в цей же са­мий час починається на­ступ­на).

1. Струк­ту­ра існування (ІІ три­местр вагітності — 3 місяці).

Клю­чо­ви­ми
в цей період є такі пи­тан­ня: чи був ма­люк ба­жа­ний, чи зраділи
бать­ки вагітності, як протікали по­ло­ги і перші го­ди­ни після
на­род­жен­ня, чи го­ду­ва­ли крихітку грудь­ми, чи до­статньо ува­ги
приділяла малюкові ма­ма? Як­що цей етап був прой­де­ний успішно, у
ди­ти­ни закладається ба­зо­ве по­чут­тя довіри до світу, гли­бо­ка
переконаність у то­му, що він має пра­во на існування. Як­що ж,
на­прик­лад, вагітність бу­ла не­ба­жа­ною, то в до­рос­ло­му житті
та­ка лю­ди­на мо­же відчувати, що світ її не приймає, що во­на нікому
не потрібна і ніхто її не лю­бить.

2. Струк­ту­ра по­треб (1 місяць — 1,5 ро­ку).

Тут
формується важ­ли­ва гру­па м’язів, що відповідає за на­вич­ки підняття
го­ло­ви, пе­ре­вер­тан­ня, сидіння, по­взан­ня, ходь­би. І
закладається уміння прий­ма­ти тур­бо­ту, до­ма­га­ти­ся сво­го. Ко­ли
ма­люк вчить­ся по­вза­ти, у ньо­го та­кож формується інстинкт
са­моз­бе­ре­жен­ня, здатність до­би­ра­ти­ся ту­ди, ку­ди потрібно.
Зга­дай: у більшості діток є період, ко­ли во­ни по­вза­ють по­пою
на­зад — са­ме тоді чоловічок освоює уміння при­галь­му­ва­ти і зда­ти
на­зад (що в до­рос­ло­му житті ча­сом виявляється ду­же потрібним). Але
буває, що деякі дітки «про­пус­ка­ють» етап по­взан­ня: відразу ста­ють
на ніжки і на­ма­га­ють­ся хо­ди­ти. У цьо­му ви­пад­ку бать­ки мо­жуть
на­да­ти своїй дитині не­до­от­ри­ма­ний досвід, гра­ю­чи з нею в ігри,
які пе­ред­ба­ча­ють ак­тив­не по­взан­ня.

3. Струк­ту­ра автономії (8 місяців — 2,5 ро­ку).

Ма­люк
продовжує досліджувати світ і починає усвідомлювати са­мо­го се­бе як
ав­то­ном­ну оди­ни­цю. У більшості діток настає період «Я сам», ко­ли
ма­лят­ко праг­не все ро­би­ти самостійно: шну­ру­ва­ти че­ре­вич­ки,
на­кла­да­ти ка­шу в тарілку. Бать­кам важ­ли­во за­пас­ти­ся терпінням і
до­зво­ли­ти ма­лю­ку в повній мірі про­жи­ти стан «Я сам» — інакше
пізніше можливі великі про­бле­ми з самостійністю. Та­кож в цей період
формується струк­ту­ра до­по­мо­ги та підтримки. Ко­ли ди­тин­ка
вчить­ся хо­ди­ти, бать­ки підтримують її зза­ду за спин­ку. Так от, всі
ма­ми і та­та, не усвідомлюючи цьо­го, кла­дуть до­ло­ню на од­не і те ж
місце: на най­шир­ший м’яз спи­ни. Са­ме він відповідає за відчуття:
«як­що мені потрібна до­по­мо­га, я обов’яз­ко­во знай­ду її».

4. Струк­ту­ра волі (2 — 4 ро­ки).

Ди­ти­на
пробує батьків «на міцність»: не слухається, поступає по-своєму,
пустує. До­рос­лим важ­ли­во до­три­ма­ти зо­ло­ту се­ре­ди­ну. З
од­но­го бо­ку, не слід при­ду­шу­ва­ти енергію ди­ти­ни (в іншому
ви­пад­ку у ньо­го мо­же роз­ви­ну­ти­ся уста­нов­ка: «я все роб­лю
не­пра­виль­но»), з іншого — не до­пус­ка­ти вседозволеності (це
загрожує сте­рео­ти­пом: «весь світ зо­бов’яза­ний під ме­не
про­гну­ти­ся»).

5. Струк­ту­ра сексуальності (3 — 6 років).

Період,
ко­ли дівчатка хо­чуть вий­ти заміж за та­та, а хлоп­чи­ки —
од­ру­жи­ти­ся на мамі. Як­що цей етап бу­де прой­де­ний
бла­го­по­луч­но, в май­бутньо­му у лю­ди­ни не бу­де склад­нос­тей з
вста­нов­лен­ням близь­ких відносин. Але час­то буває так, що че­рез
не­ста­чу сексуальної куль­ту­ри ця струк­ту­ра затьмарюється по­чут­тям
со­ро­му, ком­плек­са­ми, «затис­нен­ням» чуттєвого по­чат­ку.

Оставить комментарий

Adblock detector