Читать статью на русском языке

Епізіотомія — роз­тин м’язів про­ме­жи­ни під час пологів — ста­ла
час­тою операцією: за ста­тис­ти­кою, її роб­лять як мінімум кожній
другій жінці. Тим не менш, як для будь-яко­го хірургічного втру­чан­ня,
для неї потрібен ва­го­мий довід.

Про­ме­жи­ною називається
ділянка, яка включає вхід у піхву, урет­ру і анус. Він складається з
шкіри, зв’язок і м’язів та­зо­во­го дна. Про­тя­гом жит­тя помітної ролі
цей ку­то­чок жіночого тіла не грає, за­те під час по­туг на ньо­го
лягає ве­ли­ка відповідальність. По­ло­ги — це про­цес виг­нан­ня
ма­лю­ка, в яко­му бе­руть ак­тив­ну участь мат­ка (во­на скорочується,
виш­тов­ху­ю­чи йо­го до ви­хо­ду) і сам ма­люк, який просувається
впе­ред по­сту­по­ви­ми ру­ха­ми.

Про­те в той мо­мент, ко­ли
го­лов­ка опускається на та­зо­ве дно і готується з’яви­ти­ся на світло,
ба­га­то за­ле­жить вже від ро­бо­ти м’язів про­ме­жи­ни і еластичності
її тка­нин. До речі, цей етап пологів вважається клю­чо­вим. Ма­люк вже
прой­шов весь ос­нов­ний шлях, залишається зро­би­ти останній ри­вок:
як тільки народжується го­лов­ка, найсклад- ніший період для ньо­го і для
ма­ми виявляється по­за­ду. Але перш ніж зітхнути з по­лег­шен­ням, обом
до­ве­деть­ся по­пра­цю­ва­ти.

Го­ло­ва — найбільша і са­ма
твер­да час­ти­на тіла. Кістки че­ре­па порівняно з іншими кістками під
час про­ход­жен­ня по ро­до­вих шля­хах стис­ка­ють­ся най­мен­ше, ад­же
во­ни за­хи­ща­ють стратегічний ор­ган — мо­зок, і зай­вий тиск на них
мо­же обер­ну­ти­ся неприємними усклад­нен­ня­ми.

Щоб уник­ну­ти
пош­код­жень тка­ни­ни в зоні про­ме­жи­ни повинні, з од­но­го бо­ку,
роз­тяг­ти­ся до­сить ши­ро­ко, щоб голівка пройш­ла че­рез ста­те­ву
щілину без усклад­нень, а з іншого — ско­ро­чу­ва­ти­ся в потрібному
темпі, щоб не ви­ник­ло зволікань, інакше у ма­лю­ка по­чнеть­ся
гіпоксія (кис­не­ве го­ло­ду­ван­ня). Як­що по яки­хось при­чин ці
умо­ви не до­три­му­ють­ся, лікарі роб­лять эпізіотомію — розріз
про­ме­жи­ни на тій її ділянці, яка пролягає між вхо­дом в піхву і
аналь­ним отво­ром.

Од­не з двох

Эпізіотомію роб­лять в
інтересах або ма­ми, або ма­лю­ка. У пер­шо­му ви­пад­ку виникає
за­гро­за роз­ри­ву про­ме­жи­ни че­рез те, що тка­ни­ни в цій зоні від
при­ро­ди по­га­но роз­тя­гу­ють­ся.
Але це не хво­ро­ба, а всьо­го
ли­ше індивідуальна особливість організму, як колір очей і во­лос­ся.
Дізнатися про неї заздалегідь не мож­на. Як­що під час пологів шкіра в
зоні про­ме­жи­ни натягається на голівку ма­лю­ка, то, вся спра­ва в
тка­ни­нах.

Про­те їх еластичність мо­же за­ле­жати від то­го,
жінка зай­ма­ла­ся спор­том чи ні, а як­що так — то як інтенсивно. У
професійних спорт­сме­нок за­над­то треновані м’язи. Во­ни добре
ско­ро­чу­ють­ся, але при цьо­му роз­с­лаб­ля­ють­ся не повністю, то­му
ма­лю­ку складніше прой­ти крізь утво­ре­не ни­ми кільце.

Як­що
фізичні на­ван­та­жен­ня бу­ли відсутні (або ра­ни гоїлися дов­го),
цілком імовірно, що тка­ни­ни ви­яв­лять­ся не­до­статньо пруж­ни­ми.
Про­те точ­ний про­гноз на підставі цих факторів зро­би­ти не­мож­ли­во:
все ду­же індивідуально. До то­го ж поведінка тка­нин за­ле­жить і від
інших об­ста­вин: розміру ма­лю­ка і старанності ма­ми під час по­туг.

Інше
по­ка­зан­ня до епізіотомії — гост­ра гіпоксія пло­да.
По­ста­чан­ня
ма­лю­ка кис­нем мо­же ско­ро­ти­ти­ся з різних при­чин, по­чи­на­ю­чи з
слабкості пологової діяльності, ко­ли по­ту­ги за­тя­гу­ють­ся і
закінчуються об­вит­тям пу­по­ви­ни.

До ке­са­ре­во­го роз­ти­ну в
такій ситуації лікарі не вда­ють­ся, то­му що в цей період пологів
ди­ти­на перебуває за ме­жа­ми мат­ки, у са­мо­го ви­хо­ду.

Відстежити
стан ма­лю­ка дозволяє кардіо- токографія (КТГ): спеціальні дат­чи­ки,
прикріплені до жи­во­та ма­ми, які відраховують час­то­ту йо­го
сер­це­бит­тя. Як­що по­каз­ни­ки па­да­ють ниж­че 120 і більше не
відновлюються, про­цес пологів потрібно при­ско­ри­ти. На по­ря­ту­нок
ма­лю­ка у лікарів залишається 1−2 хви­ли­ни.

Вагомі ар­гу­мен­ти

Як­що
на останньо­му етапі пологів виникає за­гро­за для жит­тя ди­ти­ни,
епізіотомія — єдиний вихід з по­ло­жен­ня. Як­що про­бле­ма в
недостатній елас- тичності тка­нин ма­ми, події мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся
дво­ма шля­ха­ми: або про­ме­жи­на розірветься (імовірність та­ко­го
ре­зуль­та­ту 100%), або її розріжуть.

Чи вар­то го­во­ри­ти, що
лікарі вва­жа­ють за кра­ще дру­гий варіант? По-пер­ше, дов­жи­ну і
гли­би­ну роз­ри­ву кон­тро­лю­ва­ти не­мож­ли­во. По-дру­ге,
на­кла­да­ти шви на рва­ну ра­ну на­ба­га­то важ­че: во­ни мо­жуть
розійтися, і тоді їх до­ве­деть­ся пе­ре­роб­ля­ти за­но­во. По-третє,
підвищується ри­зик усклад­нень.

За­па­лен­ня трап­ля­ють­ся
частіше, а як­що тка­ни­ни бу­дуть зашиті гру­бо (що в більшості
випадків і відбувається, як­що краї нерівні), ру­бець по­га­но
за­тяг­неть­ся і бу­де за­над­то ве­ли­ким. Під час на­ступ­них пологів у
цьо­му ж місці тка­ни­ни ро- зійдуться зно­ву. По-чет­вер­те, як­що при
розриві по­рветь­ся ве­ли­ка су­ди­на, по­чнеть­ся кро­во­те­ча.

Епізіотомія
дозволяє уник­ну­ти цих пе­реш­код. Розріз роб­лять за чіткої лінії
су­во­ро пев­но­го розміру: лікар ба­чить, скільки прос­то­ру необхідно
вивільнити для даної голівки.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована