Читать статью на русском языке

Ба­га­то майбутніх мам за­да­ють­ся пи­тан­ням: що чує і відчуває
ди­ти­на, пе­ре­бу­ва­ю­чи в животі? Як фор­му­ють­ся її ор­га­ни
чуттів? Мо­же, потрібно по­чи­на­ти зай­ма­ти­ся роз­вит­ком ма­лю­ка ще
до йо­го на­род­жен­ня?

Чо­мусь більшість мам в пер­шу чер­гу
за­пи­ту­ють про те, що ж він там, в животі, чує, і чи тре­ба з ним
роз­мов­ля­ти, ста­ви­ти му­зи­ку, чи­та­ти вірші…

Насправді слух — да­ле­ко не пер­ший ор­ган чут­тя, який з’являється у май­бутньо­го ма­лю­ка.

Перш
за все, щоб щось відчувати, потрібна нер­во­ва сис­те­ма. Во­на
закладається ду­же ра­но, на 5-му тижні, а до 6 тижнів у ма­лю­ка вже є
всі відділи го­лов­но­го моз­ку. Як далі роз­ви­ва­ють­ся йо­го ор­га­ни
сприй­нят­тя, в якій послідовності ди­ти­на починає ре­а­гу­ва­ти на
зовнішнє се­ре­до­ви­ще?

Му­зич­ний ан­ти­стрес

Му­зи­ка
допомагає не тільки дітям. Лікарі з Національного університету Ченг Кунг
на Тайвані роз­да­ли вагітним жінкам диск з півгодинним за­пи­сом
спокійних композицій Брам­са, Дебюссі і звуків при­ро­ди, що імітують
час­то­ту сер­це­бит­тя. Вже після двох тижнів майбутні ма­ми ста­ли
мен­ше тур­бу­ва­ти­ся, у ба­гать­ох зник страх пе­ред по­ло­га­ми і
зни­зив­ся рівень стре­су.

Пер­ший ор­ган чут­тя

… формується в 6 тижнів. І це не слух і не зір, а той ор­ган, про який ми
рідко згадуємо, хо­ча все не з чу­ток знаємо, як він діє. Це —
вес­ти­бу­ляр­ний апа­рат.

Сам ма­люк в 6 тижнів ще не рухається,
але за­те він зна­хо­дить­ся в ру­хо­мо­му середовищі: рухається ма­ма,
ру­ха­ють­ся ор­га­ни у неї в животі (пе­ре­ко­на­ти­ся в цьо­му мож­на
під час УЗД: ви спокійно ле­жи­те на кушетці, але навіть у цей час
мат­ка і всі внутрішні ор­га­ни зна­хо­дять­ся в постійному русі). Так
що плід відразу одержує ве­ли­ку кількість інформації.

Са­ме
то­му, що своє пер­ше, внутрішньоутробне жит­тя ди­ти­на про­во­дить у
стані постійного ру­ху, во­на на­лаш­то­ва­на на те, що й після
на­род­жен­ня бу­де ру­ха­ти­ся. Не див­но, що, ко­ли не­мов­ля кла­дуть
в не­ру­хо­ме місце, во­но відчуває дис­ком­форт, а заспокоюється і
швид­ше засинає в русі — на ру­ках, в рюк­за­ку-кен­гу­ру або в колясці.

До­ти­ки

В
7,5 тижні з’являється так­тиль­на чутливість (чутливість шкіри). Перш
за все на обличчі, в області ро­та (ад­же пер­ше, що малюкові на­ле­жить
на­вчи­ти­ся ро­би­ти після на­род­жен­ня, це смок­та­ти). Вже до 8
тиж­нях чут­ли­ва вся по­верх­ня об­лич­чя, на 9-му тижні — до­лонь­ки, а
до 10 тижнів — по­верх­ня тіла.

Про­тя­гом вагітності ди­ти­на
отримує чи­ма­ло матеріалу для роз­вит­ку тактильної чутливості. Во­на
торкає се­бе, стінки плідного міхура, пу­по­ви­ну (є відеозаписи, на
яких вид­но, як ма­лю­ки ма­са­жу­ють пу­по­ви­ну, ма­ца­ють і навіть
об­ли­зу­ють).

Ско­ро ди­ти­на вже ви­рос­те настільки, що змо­же
тор­ка­ти­ся до стінок мат­ки і ма­ма бу­де відчувати, як во­на її
зворушує зсе­ре­ди­ни. Те­пер у ма­ми і та­та з’являється но­ва чу­до­ва
можливість спілкуватися з «внутрішнім жи­те­лем» за до­по­мо­гою
дотиків. Мож­на влаш­то­ву­ва­ти справжні «тактильні се­ан­си».

Див­но,
але ма­лю­ки, що ще не на­ро­ди­ли­ся ду­же чуй­но розрізняють, чи
знайомі ру­ки чіпають живіт. Ди­ти­на спокійна, ко­ли торкається ма­ма, і
затихає, як­що це ро­бить хтось інший. Як во­на здогадується?

Її
реакція на до­ти­ки іншої лю­ди­ни ба­га­то в чо­му диктується реакцією
ма­ми. Її ди­хан­ня, сер­це­бит­тя, гор­мо­ни, що над­хо­дять в кров
по­ка­зу­ють дитині, як ма­ма ста­вить­ся до тієї лю­ди­ни, яка в да­ний
мо­мент по­руч.

Як­що мамі добре, як­що во­на відноситься до
то­го, хто торкається до жи­во­та, добро­зич­ли­во і довірливо, то і
ма­люк до­сить швид­ко починає відповідати на до­ти­ки і вес­ти се­бе
ак­тив­но. А як­що ма­ма відчуває дис­ком­форт, то і він на­сто­ро­же­но
завмирає.

Діти мо­жуть сприй­ма­ти і до­ти­ки домашніх тва­рин
(на­прик­лад, котів, со­бак). Як­що ма­ма лю­бить сво­го ви­хо­ван­ця,
то і ди­ти­на не про­ти «поспілкуватися» з ним че­рез живіт.

Ще
не на­род­же­ним ма­лю­кам ду­же подобається кон­так­ту­ва­ти з кішками,
во­ни добре ре­а­гу­ють на ко­тя­че муркотіння. Великі со­ба­ки
найчастіше тор­ка­ють­ся до жи­во­та господині но­сом або язи­ком, і ці
активні лас­ки ще не на­род­же­ним дітям теж в радість. Зви­чай­но,
тільки ма­ма мо­же вирішити, чи хо­че во­на та­ко­го кон­так­ту.

Вже
з 11-го тиж­ня ди­ти­на починає об­сте­жу­ва­ти се­бе не тільки
ру­ка­ми, але і ро­том. Як­що по­руч з ро­том виявляється паль­чик, то
во­на йо­го захоплює. На 12-13-му тижні з’яв­ля­ють­ся смоктальні ру­хи,
а повністю во­ни фор­му­ють­ся до 18-го тиж­ня.

Спра­ва сма­ку

У
9 тижнів уже за­кла­де­на вся сис­те­ма трав­лен­ня — від сма­ко­вих
брунь­ок на язич­ку до шлун­ко­во-киш­ко­во­го трак­ту. Малюкові є на
чо­му тре­ну­ва­ти свою сма­ко­ву чутливість. У навколоплідні во­ди
по­трап­ля­ють прак­тич­но всі ре­чо­ви­ни з крові ма­ми, у то­му числі
гор­мо­ни. А у гормонів є свій смак!

Адреналін і інші гор­мо­ни
стре­су у великій концентрації ма­ють гіркуватий смак, ендорфіни —
со­лод­кий. На­ро­див­шись, ди­ти­на бу­де впізнавати ма­му по за­па­ху і
за за­па­хом же відчувати, в яко­му во­на ду­шев­но­му стані (тоб­то
які гор­мо­ни у неї виділяються в кров).

До на­род­жен­ня смак і
нюх ще не розділені — ню­ха­ти в навколоплідних во­дах ма­ля ще не
мо­же, йо­го но­сик за­кри­тий сли­зо­ви­ми проб­ка­ми. Але хімічна
чутливість у нас єдина, і нервові цент­ри, відповідальні за сприй­нят­тя
смаків і запахів, тісно взаємопов’язані.

Че­рез кров і че­рез
всі обо­лон­ки тіла ма­ми до ще не на­род­же­но­го ма­лю­ка відмінно
про­ни­ка­ють ароматичні ком­по­нен­ти їжі, спецій — ефірні мас­ла. У
крихітних до­зах він знай­о­мить­ся з ма­ми­ною їжею, звикає до
ма­ми­них улюб­ле­них смаків. То­му, як­що ма­ма особ­ли­во лю­би­ла
якісь про­дук­ти під час вагітності, то і ди­ти­на бу­де їх лю­би­ти.

М’язо­ве чут­тя

В
10 тижнів з’являється ще один вид чутливості, про який час­то
за­бу­ва­ють, — пропріоцептивна чутливість, або м’язо­ве чут­тя. Це
ре­цеп­то­ри в м’язах, які до­зво­ля­ють нам ко­ор­ди­ну­ва­ти свої
ру­хи. Після 10 тижнів ди­ти­на починає ру­ха­ти­ся ско­ор­ди­но­ва­но,
во­на лег­ко ро­бить все, що хо­че: перевертається, во­ру­шить ру­ка­ми і
но­га­ми.

До мо­мен­ту на­род­жен­ня во­на пре­крас­но керує
своїм тілом: мо­же по­чу­ха­ти­ся, пе­ре­вер­ну­ти­ся, по­смок­та­ти
паль­чик, а близ­ню­ки один од­но­го об­ма­цу­ють, гла­дять і цілують. У
той же час, на­ро­див­шись, ди­ти­на рап­том виявляється аб­со­лют­но
без­по­рад­ною. У всьо­му вин­на гравітація, різниця вод­но­го й
повітряного се­ре­до­ви­ща.

Уявіть собі, що ви прокидаєтеся, а
ру­ки і но­ги вас не слу­ха­ють­ся, не­мож­ли­во навіть по­вер­ну­ти­ся!
Швид­ше за все, кож­ний з нас відчув би се­бе не в своїй тарілці. Так
що но­во­на­род­же­но­му є про що тур­бу­ва­ти­ся…

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована