Дитячі захворювання. Які симптоми лямбліозу?

Читать статью на русском языке

Ви­хо­дить, що і ліки руй­ну­ють печінку, і па­ра­зи­ти.

Особ­ли­во
люб­лять печінку і тон­кий ки­шеч­ник лямблії. У ди­тя­чих
ко­лек­ти­вах в нашій країні ін- фікованість лямбліями ста­но­вить 40 %,
се­ред до­рос­лих — більше 10 %, як пра­ви­ло, се­ред гомо- сексуалістів
та інших сек­су­аль­них мен­шин.

В організмі лю­ди­ни лямблії
зна­хо­дять­ся пе­ре­важ­но в верхніх відділах тонкої киш­ки, де
хар­чу­ють­ся про­дук­та­ми роз­щеп­лен­ня їжі, особ­ли­во
ву­г­ле­во­да­ми (со­ло­до­ща­ми і бо­рош­ня­ни­ми ви­ро­ба­ми).

Впро­вад­жен­ня
лямблій в сли­зо­ву обо­лон­ку тонкої киш­ки викликає роз­ви­ток в ній
за­па­лен­ня із-за ток­сич­но­го впли­ву продуктів життєдіяльності
па­ра­зи­та. В результаті за­па­лен­ня пош­код­жу­ють­ся тка­ни­ни
тон­ко­го ки­шеч­ни­ка. Це при­зво­дить до по­ру­шен­ня усмоктуваності
та недостатньої фермент- ної активності.

Як проявляється?

Перші
озна­ки — шкірний свербіж, по­ру­шен­ня мо­то­ри­ки ки­шеч­ни­ка,
жов­ч­но­го міхура і жовчовивідних шляхів, які про­яв­ля­ють­ся бо­лем
різного ха­рак­те­ру в пра­во­му підребер’ї. Знижується син­тез
сек­ре­тор­но­го імуноглобуліну, що при­зво­дить до хронічних
за­паль­них процесів у шлун­ко­во-киш­ко­во­му тракті.

Три­ва­ла життєдіяльність лямблій формує в орга- нізмі хронічну інтоксикацію і вто­рин­ну імунну не- достатність.

Які симп­то­ми лямбліозу?

За­галь­на
слабкість, стомлюваність, дратівливість, зни­жен­ня апе­ти­ту, головні
болі, за­па­мо­ро­чен­ня, по­га­ний сон, бліде об­лич­чя,
нерівномірність за­бар­в­лен­ня шкіри шиї, пах­во­вих скла­док; сухість
шкіри, що створює вра­жен­ня так званої гусячої шкіри на роз­ги­наль­них
по­верх­нях рук і ніг, бічних по­верх­нях жи­во­та, по­раз­ка губ (від
легкої сухості до так зва­них заїд), ви­сип на різних ділянках тіла,
яко­му передує шкірний свербіж.

Здут­тя жи­во­та, ме­тео­ризм,
бур­чан­ня в ки­шеч­ни­ку, чер­гу­ван­ня поносів і запорів.
Хворобливість жи­во­та при пальпації в пра­во­му підребер’ї, збільшення
печінки, дисбактеріоз ки­шеч­ни­ка, анемія.

Зв’язок киш­ко­вих
гельмінтозів з анемією добре простежується. На­прик­лад, при
паразитуванні всього 8 анкилостомід (сімейство круг­лих черв’я- ків) в
організмі вагітної жінки за 4 місяці повністю вичерпується за­пас заліза
та стан її стає кри­тич­ним. Че­рез анкилостоміди в організмі
відбувається що­ден­на кро­вов­тра­та в 2 — 5 г і 0,75 міліграма заліза.

Лікування
гост­ро­го лямбліозу про­во­дять з ви­ко­рис­тан­ням три­хо­по­лу,
фу­ра­зо­ли­до­на, ти­бе­ра­ла. По­чи­на­ти лікування хронічного
лямбліозу з за­сто­су­ван­ня про­ти па­ра­зи­тар­них син­те­тич­них
препа- ратів недоцільно, оскільки це мо­же при­звес­ти до ви­ник­нен­ня
токсикоалергічних усклад­нень і за­гост­рен­ня клінічних симптомів
за­хво­рю­ван­ня.

То­му по­чи­на­ють з корекції ферментативної
актив- ності ки­шеч­ни­ка, імунологічного ста­ту­су. Дієта спря­мо­ва­на
на погіршення роз­м­но­жен­ня лямблій (каші, су­хо­фрук­ти, овочі, олія
рос­лин­на), обме- жується вжи­ван­ня вуглеводів, прий­ма­ють­ся
жов- чогінні, ен­те­ро­сор­бен­ти, антигістамінні пре­па­ра­ти.

Після
чо­го вже йде без­по­се­редньо про­ти па­ра­зи­тар­на терапія:
три­хо­пол, фуразолідон, тіберал. Прий­ом антигістамінних препаратів і
ентеросор- бентів триває про­тя­гом всієї протилямбліозної терапії.

Далі
призначається дієта, яка перешкоджає роз­м­но­жен­ню лямблій в
ки­шеч­ни­ку і жов­ч­но­му міхурі: каші, овочеві та фруктові пю­ре,
печені яб­лу­ка, свіжі фрук­ти і овочі, кисломолочні про­дук­ти.

До­пов­ню­ють
її рослинні адап­то­ге­ни (жень­шень, еле­уте­ро­кок, зо­ло­тий корінь,
ли­мон­ник, зе­ле­на ка­ва, квітковий пи­лок, пан­то­крин, ма­точ­не
мо­лоч­ко), полівітамінні ком­плек­си. Лікування роз­ра­хо­ва­не на
декілька місяців.