Дитячі хвороби. У людини немає імунітету до коклюшу.

Читать статью на русском языке

Зреш­тою, кож­на хво­ро­ба зачіпає нер­во­ву сис­те­му.

Лікування
по­вин­но бу­ти як тілесне, так і ду­хов­не. Потрібне спокійне
пов­то­рен­ня Со­ло­мо­но­во­го ви­с­ло­ву:«І це прой­де».

Е. Реріх

Кок­люш, за ве­ли­ким ра­хун­ком, — од­на з найпоширеніших ди­тя­чих інфекцій.

Хво­ро­ба
передається повітряно-кра­пель­ним шля­хом, а її го­лов­ним про­явом є
нападоподібний ка­шель, який май­же не піддається лікуванню.

Кок­люш
відносять до ке­ро­ва­них інфекцій, оскільки час­то­та ви­ник­нен­ня
цієї хво­ро­би ба­га­то в чо­му за­ле­жить від то­го, як організовано
про­ве­ден­ня профілактичних щеп­лень. Щеп­лен­ня від каш­лю­ку
по­чи­на­ють ро­би­ти з тримісячного віку ра­зом з дифтерією і прав­цем —
використовується, як пра­ви­ло, вак­ци­на АК­ДП.

Про­те слід
за­зна­чи­ти, що з трь­ох компонентів цієї вак­ци­ни кок­люш
пе­ре­но­сить­ся най­важ­че — тоб­то са­ме з ним найчастіше бу­ва­ють
пов’язані всі ті неприємні відчуття, які випробовує ди­ти­на після
вакцинації (не­зду­жан­ня, підвищення тем­пе­ра­ту­ри, зни­жен­ня
апе­ти­ту).

І нерідко буває так, що ослаб­ле­ним дітям чи дітям, у
яких раніше відзначалися виражені реакції на щеп­лен­ня, вакцинацію
роб­лять пре­па­ра­том АДС — не містить кок­люш­но­го ком­по­нен­ту. Ось
такі діти – добре не щеплені — і хворіють найчастіше важ­ки­ми
фор­ма­ми кок­лю­шу. Хо­ча щеплені теж хворіють, але незрівнянно лег­ше.
Лег­ше настільки, що діагноз «кок­люш» встановлюється в де­сят­ки разів
рідше, ніж це за­хво­рю­ван­ня зустрічається насправді.

Див­ною
особливістю кок­лю­шу є пов­на відсутність до ньо­го врод­же­но­го
імунітету: захворіти цією хво­ро­бою мо­же навіть но­во­на­род­же­ний.
За­те після пе­ре­не­се­но­го за­хво­рю­ван­ня імунітет виробляється
стійкий і зберігається про­тя­гом усьо­го жит­тя.

Мікроб, що
викликає кок­люш, називається кок­люш­ною па­лич­кою. Во­на швид­ко
(ду­же швид­ко) ги­не у зовнішньому середовищі, то­му єдиним дже­ре­лом
інфекції є хво­ра лю­ди­на і тільки хво­ра лю­ди­на. Лю­ди — і діти, і
дорослі — ду­же сприйнятливі до кок­лю­шу і, при відсутності імунітету,
ймовірність захворіти після кон­так­ту з хво­рим досягає 100%.

Па­лич­ка
поширюється і, відповідно, мо­же вик­ли­ка­ти за­ра­жен­ня
здо­ро­во­го, го­лов­ним чи­ном, при кашлі хво­ро­го. Слід в той же час
за­зна­чи­ти, що «підчепити» кок­люш мож­на ли­ше при ду­же тісному
спілкуванні з хво­рим — навіть при кашлі більш ніж на два, мак­си­мум на
три мет­ри па­лич­ка не розсіюється. Інкубаційний період в се­редньо­му
складає 5-9 днів, але мо­же ко­ли­ва­ти­ся від 3-х до 20-ти.

Як
ми вже помітили, го­лов­ним про­явом хво­ро­би є своєрідний, ні з чим не
порівнянний ка­шель. При­чи­на йо­го ви­ник­нен­ня в ду­же і ду­же
спро­ще­но­му вигляді виглядає на­ступ­ним чи­ном.

От­же, для по­чат­ку за­зна­чи­мо, що всі функції людсь­ко­го організму управ­ля­ють­ся пев­ни­ми клітинами го­лов­но­го моз­ку.

Тоб­то
є ряд клітин, що ви­ко­ну­ють за­галь­ну функцію, які утво­рю­ють так
зва­ний ке­ру­ю­чий центр — центр ди­хан­ня, центр кровообігу, центр
терморегуляції і т. д. Не обійдений ува­гою і ка­шель — є кашльо­вий
центр, який ак­тив­но функціонує про­тя­гом усьо­го жит­тя, оскільки
ка­шель, і до­сить час­то, життєво необхідний цілком здоровій людині.

Слід
та­кож зна­ти, що дихальні шля­хи — тра­хея, брон­хи — покриті
зсе­ре­ди­ни так зва­ни­ми епітеліальними клітинами, які, в свою чер­гу,
ма­ють вор­син­ки — такі собі ви­рос­ти, схожі на вії, — не­дар­ма
внутрішню по­верх­ню трахеї і бронхів на­зи­ва­ють війчастим епітелієм.

При­зна­чен­ня
вор­си­нок — за­без­пе­чи­ти рух сли­зу (мок­ро­тин­ня), а будь-яке
роз­дра­ту­ван­ня викликає по­яву каш­лю. Обо­лон­ка коклюшної па­лич­ки
теж має вор­син­ки, за до­по­мо­гою яких бактерії щільно прикріплюються
до вій епітелію — це раз.

А два полягає в то­му, що
роз­м­но­жу­ва­ти­ся збуд­ник кок­лю­шу мо­же тільки в ми­гот­ли­во­му
епітелію і більше ніде! От і відбувається постійне под­раз­нен­ня
епітелію, що, в свою чер­гу при­зво­дить, з од­но­го бо­ку, до
постійного под­раз­нен­ня кашльо­во­го цент­ру і з іншого — до не менш
постійному виділення клітинами ди­халь­них шляхів великої кількості
гус­то­го і в’яз­ко­го сли­зу.

При цьо­му по­ру­шен­ня клітин
кашльо­во­го цент­ру виявляється настільки силь­ним, що навіть після
то­го, як в організмі не залишається жодної коклюшної па­лич­ки, ка­шель
все од­но триває. А крім то­го, при­пус­ка­ють, що кок­люш­на па­лич­ка
виділяє ток­син, до яко­го особ­ли­во чутливі са­ме клітини
кашльо­во­го цент­ру.

Та­ким чи­ном, го­лов­на при­чи­на каш­лю
при коклюші, принаймні, після двох-трь­ох тижнів хво­ро­би,
зна­хо­дить­ся вже не в брон­хах і ле­ге­нях, а, як це не
па­ра­док­саль­но, в голові.