Читать статью на русском языке

Ситуація, при якій ди­ти­на стає час­то хворіти ли­ше після то­го, як
починає відвідувати ди­тя­чий са­док, — аб­со­лют­но ти­по­ва.

До
трь­ох років ма­люк прак­тич­но не хворів, гу­ля­ли, гар­ту­ва­ли,
ніколи і нічим не лікували. У три ро­ки пішов у ди­тя­чий сад — і за
зи­му п’ять ГРЗ… Ви вже зрозуміли, хто ви­нен? Од­но­знач­но не
ди­ти­на.

Ко­ли вимовляється фра­за «до трь­ох років не хворів»,
так цією фра­зою затверджується — маємо аб­со­лют­но нор­маль­ну,
здо­ро­ву ди­ти­ну. Змінилося навколишнє се­ре­до­ви­ще — по­ча­ли­ся
хво­ро­би.

Що ро­би­ти? По-пер­ше, виз­на­ти той факт, що
не­мож­ли­во по­ча­ти ак­тив­но спілкуватися з дітьми і не захворіти. Та
ви, влас­не, бу­ли до цьо­го готові, але не ду­ма­ли, що хво­ро­би
бу­дуть постійними.

Постійні хво­ро­би — зна­чить, або ви
поспішаєте з по­вер­нен­ням до дітей після хво­ро­би, або щось
прин­ци­по­во невірно в са­мо­му ди­тя­чо­му са­ду (прий­ма­ють хво­рих
дітей, не провітрюють, ма­ло гу­ля­ють і т. д.).

Чи маємо ми
можливість впли­ну­ти на ди­тя­чий сад? Як пра­ви­ло, не маємо. Чи
мо­же­мо поміняти ди­тя­чий сад? Іноді мо­же­мо. Але це не­прос­то і
до­ро­го.

Чи мо­же­мо ми не відвести ди­ти­ну в ди­тя­чий сад,
як­що на­чальст­во на роботі від нас вимагає, та й лікар не має наміру
про­дов­жу­ва­ти лікарняний лист?

Не мо­же­мо. Поміняти са­док не
мо­же­мо. Не відвести в са­док не мо­же­мо. Відводимо. Хворіємо.
Одужуємо. Відводимо. Хворіємо. Рап­том розуміємо, що все, на роботі
за­роб­ле­не, ми витрачаємо на дитячі хво­ро­би!

І тоді хтось з
ото­чу­ю­чих вимовляє фра­зу: ва­ша ди­ти­на «не­дит­сад­ко­ва». І все
рап­том стає зрозумілим. Ро­бо­ту залишаємо. У са­док хо­ди­ти
припиняємо. І дійсно че­рез 1-2 місяці перестаємо бу­ти час­то хворіючою
ди­ти­ною.

• Ми пе­ре­ста­ли хо­ди­ти в ди­тя­чий сад то­му, що ми не змог­ли знай­ти нор­маль­ний ди­тя­чий сад.

• Ми пе­ре­ста­ли хо­ди­ти в ди­тя­чий сад то­му, що ми не ма­ли можливості відновити ди­ти­ну після хво­ро­би.

Зверніть ува­гу: «ми не змог­ли…», « ми не ма­ли можливості…».

Вис­но­вок: не буває «не­дит­сад­ко­вих» дітей. Бу­ва­ють «недитсадкові» бать­ки.

• Ми не знайш­ли нор­маль­ний ди­тя­чий сад то­му, що йо­го прос­то не існує.


Ми не ма­ли можливості відновити ди­ти­ну після хво­ро­би, то­му що
та­ких мож­ли­вос­тей не пе­ред­ба­ча­ють інструкції на­шо­го педіатра і
ко­декс законів про пра­цю.

Вис­но­вок: не буває «не­дит­сад­ко­вих» бать- ків. Буває «не­дит­сад­ко­ве» суспільство.

Але
насправді все зовсім не так дра­ма­тич­но. Оскільки навіть ду­же часті
ГРЗ при пра­виль­но­му лікуванні аб­со­лют­но не по­зна­ча­ють­ся на
здо­ров’ї ди­ти­ни.

Заболів. Зво­ло­жи­ли, провітрили, напоїли,
за­ка­па­ли ніс. Оду­жав. По­хо­див два дні в ди­тя­чий сад. Заболів.
Зво­ло­жи­ли, провітрили, напоїли, за­ка­па­ли ніс. Оду­жав. Ми нічого
не­без­печ­но­го, по­га­но­го, шкідливого не ро­би­ли.

Але як­що
кож­не ап­ч­хи — привід для при­зна­чен­ня де­сят­ка сиропчиків-пігулок,
для зну­щань під на­звою «відволікаючі про­це­ду­ри», для ін’єкцій
антибіотиків, для ре­тель­но­го об­сте­жен­ня, для консультації
де­сят­ка фахівців, ко­жен з яких вважає за необхідне до­да­ти до
лікування ще па­роч­ку-дру­гу препаратів, — такі ОРЗ од­но­знач­не й
оче­вид­не ЗЛО і такі ОРЗ безслідно не ми­на­ють і безболісно не
пе­ре­рос­та­ють. І для такої ди­ти­ни ди­тя­чий сад не­без­печ­ний. І
бать­ки небезпечні. І лікарі…

Як­що ди­ти­на хворіє на ГРЗ
час­то, не­хай навіть ду­же час­то, але одужує не за до­по­мо­гою ліків,
а при­род­ним чи­ном — так хай хворіє, хай хо­дить в ди­тя­чий сад,
не­хай взагалі ро­бить, що хо­че.

Це не шкідливо — так хворіти і так оду­жу­ва­ти!

Оставить комментарий