Читать статью на русском языке
Аденоїдами називають надмірне збільшення носоглоткової мигдалини,
розташованої там, де відкривається прохід з носа в глотку.
Цей
орган — головний «форпост» на шляху інфекції, яка прагне
проникнути в організм з потоком повітря, що вдихається. Його
поверхня порита ямками — «пастка». Натрапивши на перешкоду,
«не- прохані гості» осідають в цих поглибленнях, а очищене повітря
проходить далі.
Піймавши «ворога», мигдалина відправляє
на його знищення «загони» лімфоцитів, які сама ж і вироб- ляє.
Враховуючи, що в навколишньому повітрі постійно циркулює дві
сотні різних «простудних» вірусів, незліченна кількість мікробів,
цисти най- простіших, яйця гельмінтів і пилова суспензія, роботи у
мигдалини вистачає.
Чому мигдалина розростається?
Цей
неспокійний орган гостро реагує на будь-який запальний процес,
незалежно від того, в якому куточку організму він протікає. Адже
для боротьби з інфекцією важливий кожен лімфоцит, ось
мигдалина і трудиться, «не покладаючи рук». Коли пожежа
відбувається навколо неї при запаленні горла, носа або мигдалині
доводиться працювати в «авральному» режимі і рости,
займаючи весь вільний простір.
Після одужання вона
тихенько «стискається» до вихідних форм. Але якщо хвороби йдуть
«караваном», «прийти в себе» мигдалина не встигає. Постійні
«аврали» призводять до того, що її розростання вже існують на
постійній основі і кожна хвороба додає до них новий «шматочок».
Так і з’являються на світ аденоїди.
Симптоми залежать від
того, яку територію окупувала «збільшена» мигдалина. Якщо
розростання закрили прохід з носа в глотку, у дитини
з’яв- ляється гугнявий голос, сопіння при фізичному навантаженні,
хропіння і бурмотіння уві сні. При звуженні отвору, провідного з носа у
вухо, малюк недочуває і поневіряється отитами. Аденоїдні «наміри» у
бік задньої стінки глотки порушують ковтання і турбують
почуттям постійної «грудки».
Чи залежить прояв хвороби від розмірів аденоїдів?
За
розмірами площі, яку займають розростання, їх ділять на три
ступені. При першій ступені дихальні шляхи перекриті на третину.
Вона нерідко зустрі- чається у дітей до п’яти років і загрожує лише
частими застудами. Друга ступінь аденоїдів пере- криває
носоглотку наполовину і створює значні перешкоди для проходу
повітря.
Діти починають дихати ротом, уві сні їх турбує
постійне хропіння, біг або швидка ходьба викликають задишку.
Третя ступінь розростань носом не дає дихати взагалі. У таких
малюків рот постійно відкритий, а ніс закладений.
Як можна «подивитися» на аденоїди?
Побачити аденоїди неозброєним оком неможливо, для цього потрібні рентгенівські знімки і прилади.
У
поліклініках ЛОР-лікарі дивляться на аденоїди в дзеркало, ввівши
його в рот дитини за піднебінний язичок. Більш достовірну інформацію
дає ендо- скопія. За допомогою гнучкого фіброскопу можна
розглянути всі закутки і визначити точне місце- знаходження та
розміри розростань. Поважаючі себе ЛОР-відділення використовують
для діаг- ностики аденоїдів комп’ютерну томографію. Цей метод найбільш
точний та інформативний, а головне, він не приносить дитині
страждань.
Чим небезпечні аденоїди?
«Вийшла з себе»
корисна мигдалина стає небезпечною. Вона ловить стільки
мікробів, що вже не може їх «переварити». У ямках-«пастках»
накопичуються збудники хвороб і при «потуранні» мигдалини
починають проявляти себе, викликаючи аденоїдит — її
запалення.
При зниженні імунітету процес стає хронічним і
настає «розгул» інфекції. Ланцюжок запалення тягнеться вниз по
дихальних шляхах до бронхів і легенів, спрямовується в вуха й очі,
піднімається в носові й лобові пазухи, займає початкові відділи
глотки та стравоходу. Дитину турбують мігруючі цими
маршрутами хвороби, які переходять одна в іншу.
Аденоїди
створюють фон і для загальних захворювань. Мікроби виробляють
«тони» отруйних від- ходів — алергенів. Вони викликають екземи і
дерматити, бронхіальну астму та респіраторний алергоз.
Результатом неправильного дихання стає сколіоз або
викривлення хребта. Неспокійний сон часто супроводжується
нетриманням сечі, з яким не вдається впоратися, не видаливши
аденоїди.
Але головна причина для відновлення просвіту
дихальних шляхів — кисневе голодування орга- нізму. Через звужені
носові ходи в легені пот- рапляє менше повітря. Нестача кисню не дає
працювати клітинам головного мозку. Дитина починає відставати в
розвитку, сповільнюється фізичне та інтелектуальне зростання.
«Аденоїдні» діти неу- важні, непосидючі та незговірливі. Вони не можуть
зосередитися погано говорять і погано пам’ятають, у зв’язку
з чим відчувають труднощі у навчанні.
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.