Читать статью на русском языке

По­чне­мо з добре відомого фак­ту: тре­ти­ну жит­тя лю­ди­на спить. Це зви­чай­на лю­ди­на, до­рос­ла. Діти сплять більше.

Новонароджені,
так ті взагалі тільки тим і займа- ється, що сплять, влаш­то­ву­ю­чи
ли­ше невеликі пе­ре­рви на пе­ре­кус («ко­ли не сплять — во­ни їдять,
ко­ли їдять — во­ни не сплять»).

Не див­но, що сон як гло­баль­не
яви­ще грає важ­ли­ву роль в людсь­ко­му бутті. І, як вся­ке
гло­баль­не яви­ще, про­цес сну ото­че­ний безліччю різно- манітних
про­блем. Бу­ло б не­спра­вед­ли­во за­ли­ши­ти ці про­бле­ми без
роз­гля­ду, особ­ли­во з ура­ху­ван­ням то­го фак­ту, що пи­тан­ня,
пов’язані з хар­чу­ван­ням, гу­лян­ням і відпочинком, ми вже
об­го­во­рю­ва­ли.

По­чне­мо з спро­би прин­ци­по­во розібратися з
са­мим яви­щем. Що та­ке сон, для чо­го він потрібен взагалі?
Про­тя­гом ба­гать­ох років вчені до­три­му­ва­ли­ся до­сить наочної,
логічної і переконливої теорії, згідно з якою не­спан­ня супроводжується
на­ко­пи­чен­ням в організмі лю­ди­ни пев­них ре­чо­вин (чи- нників сну),
що вик­ли­ка­ють «вто­му моз­ку».

Для нейтралізації цих са­мих
ре­чо­вин і потрібен сон, під час яко­го «фак­то­ри сну» руй­ну­ють­ся,
від- почивши мо­зок отримує можливість спа­ти, а влас­ник моз­ку — вес­ти
ак­тив­ний спосіб жит­тя.

На­ве­де­на ви­ще теорія підкуповує
своєю аб­со­лют­ною зрозумілістю навіть для неспеціалістів. З фахівцями
складніше — праг­ну­чи до­вес­ти аб­со­лют­но зрозумілі речі, во­ни
десятиліттями на­ма­га­ли­ся і на­ма­га­ють­ся ви­я­ви­ти «фак­то­ри
сну», але нічого не ви­хо­дить. Чим більше лю­ди досліджують сон, тим
мен­ше розуміють зміст цьо­го яви­ща — немає пе­ре­кон­ли­вих відповідей
на пи­тан­ня: навіщо людині слід 1/3 жит­тя вит­ра­ча­ти на
не­про­дук­тив­не пе­ре­бу­ван­ня в ліжку?

Але яки­ми б
склад­ни­ми не бу­ли сучасні теорії сну, еле­мен­тар­ний життєвий досвід
людст­ва в цілому і окремої лю­ди­ни зок­ре­ма показує: сон життєво
необхідний. Ну ось так при­ро­дою за­ве­де­но — нор­маль­на
життєдіяльність тва­рин (лю­ди­на тут роз- глядається як окре­мий
ви­па­док особ­ли­во розумної тва­ри­ни) не­мож­ли­ва без особливої
фор­ми ро­бо­ти го­лов­но­го моз­ку, яка но­сить на­зву сон.

Став­лен­ня
батьків до ди­тя­чо­го сну вель­ми істотно міняється по мірі рос­ту
ди­ти­ни, як змінюються і про­бле­ми, які сон ото­чу­ють.
Об­го­во­рен­ня цих про­блем цілком доцільно розділити на три
взає- мопов’яза­них час­ти­ни:

• Сон не­мов­лят (но­во­на­род­же­ний і перші місяці жит­тя);

• Сон здо­ро­вих дітей;

• Взаємозв’язок сну і хво­роб.

Роз­гля­не­мо їх по по­ряд­ку.

СОН НЕ­МОВ­ЛЯТ (но­во­на­род­же­ний і перші місяці жит­тя)

Більшу
час­ти­ну до­би но­во­на­род­же­ний спить. Ос- кільки крім сну він ще і
їсть, оче­вид­ний тісний вза- ємозв’язок цих процесів. Наявність або
відсутність «ре­жи­му сну» за­ле­жить від наявності або від- сутності
«ре­жи­му їжі». Оче­вид­ний вис­но­вок — сис­те­ма ви­го­до­ву­ван­ня
корінним чи­ном визначає відпо- відь на пи­тан­ня: «ко­ли і скільки
спа­ти?».

В да­ний час більшість педіатрів пе­ре­ста­ли
ре­ко­мен­ду­ва­ти ма­те­рям «су­во­ре до­три­ман­ня ре­жи­му
хар­чу­ван­ня», що передбачає го­ду­ван­ня з інтер- валом в 3 го­ди­ни з
обов’яз­ко­вою нічною пе­ре­рвою в 6 го­дин. Все більше прихильників (як
в середовищі педіатрів, так і се­ред батьків) зна­хо­дить сис­те­му
вільного ви­го­до­ву­ван­ня.

Суть цієї сис­те­ми — ди­ти­ну
го­ду­ють тоді, ко­ли во­на за­хо­че. Обов’яз­ко­ва нічна пе­ре­рва,
ко­ли го­лод­на ди­ти­на го­ди­на­ми кри­чить і та­ким чи­ном
привча- ється «до дисципліни», вже не підходить, цілком спра­вед­ли­во
вва­жа­ю­чи її (нічну пе­ре­рву) свідо- мим зну­щан­ням над усіма
чле­на­ми сім’ї.

Сон не­мов­лят — один з найголовніших показників
їх здо­ров’я. Ма­люк спить до тих пір, по­ки не спрацьовує по­чут­тя
го­ло­ду. Як­що си­тий, але не спить — зна­чить, щось не так. Не так або
зі здо­ров’ям, або з тим місцем, де дитині до­во­дить­ся спа­ти
(жар­ко, хо­лод­но, мок­ро і т. п.). По мірі то­го, як ди­ти­на рос­те,
з’яв­ля­ють­ся і по­дов­жу­ють­ся епізоди не­спан­ня, але во­ни не
повинні (в нормі, зрозуміло) про­яв­ля­ти­ся кри­ка­ми, — як­що це так,
при­чи­ни ті ж: про­бле­ми або зі здо­ров’ям, або із се­ре­до­ви­щем
існування.

Од­не з найбільш прин­ци­по­вих пи­тань — ди­тя­ча
кімната. Не­за­леж­но від то­го, кімната ця ви­нят­ко­во ди­тя­ча або
од­но­час­но ди­тя­ча плюс спаль­ня батьків, існує ряд пев­них ви­мог,
до­три­ман­ня яких — ключ до спокійного сну на радість та­та й ма­ми.

Необхідне
уточ­нен­ня: вжи­ва­ю­чи сло­вос­по­лу­чен­ня «ди­тя­ча кімната» ав­тор
має на увазі місце, де ди­ти­на спить. Логічніше, зви­чай­но, бу­ло б
го­во­ри­ти про «ди­тя­чу спаль­ню», але пересічному на­шо­му
співвітчизникові важ­ко уя­ви­ти собі настільки див­не жит­тя, ко­ли у
ди­ти­ни є не тільки своя спаль­ня, але і своя ди­тя­ча кімната, де
мож­на гра­ти і вчи­ти­ся. Да­не уточ­нен­ня на­во­дить­ся для
особ­ли­во ве­зу­чих товаришів, які успішно вирішили про­бле­ми житлової
площі.

Го­лов­не, сто­сов­но дитячої кімнати, — відповідь на
пи­тан­ня «чим ди­ха­ти?». Немає нічого більш шкід- ливого для ди­ти­ни,
особ­ли­во пер­ших місяців жит­тя, ніж су­хе і теп­ле повітря:

• оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра — 18-20°С;

• кра­ще 16 °С, чим 22 °С;

• кра­ще зай­ва пе­люш­ка, ніж наймодніший обігрівач;


у дитячій кімнаті не бажані ніякі накопичувачі пи­лу — ки­ли­ми, м’які
меблі, м’які іграшки; будь-які пред­ме­ти, які недоступні во­ло­го­му
при­би­ран­ню.

Ліжечко ба­жа­но де­рев’яне. Ніяких по­ду­шок!!! Мат­рац — рівний і жорст­кий.

В
принципі, ди­тя­ча кімната при­зна­че­на го­лов­ним чи­ном для сну в
нічний час. Вдень дитині ба­жа­но спа­ти на свіжому повітрі, і
об­ме­жень тут немає (тоб­то ба­га­то не бу­де). Оче­вид­но, що для
не­мов­лят, на відміну від інших дітей вікових груп, сон на свіжому
повітрі рівносильний гу­лян­ню. То­му ми не бу­де­мо пов­то­рю­ва­ти­ся,
а читачів, що ба­жа­ють з’ясу­ва­ти, як все-та­ки слід гу­ля­ти (де, з
ким, ко­ли і скільки), адресуємо до статті «Про­гу­лян­ка».

У комплексі про­блем, ото­чу­ю­чих сон не­мов­лят, особ­ли­во сто­ять дві:

• Не спить, по­ки не закачаємо;

• Не спить у ліжку, але чу­до­во спить на ру­ках у ма­ми.

З
при­во­ду за­ко­ли­су­ван­ня за­ува­жи­мо, що у дітей до­сить слаб­кий
вес­ти­бу­ляр­ний апа­рат (ор­ган рівноваги). При гойданні швид­ко
виникає відчуття за­па­мо­ро­чен­ня, а в де­я­ких ви­пад­ках ди­ти­на
прос­то втрачає свідомість. На­род­ною мо­вою це називається
«за­ка­ча­ли». Ма­лю­ка, який звик до хи­тан­ня, відучити до­сить
склад­но. Зрозуміло, що кра­ще не по­чи­на­ти, оскільки
за­ко­ли­су­ван­ня не ду­же ко­рис­не для ди­ти­ни і не ду­же приємне
для йо­го родичів.

Оставить комментарий