Читать статью на русском языке

Шкіра всьо­го тіла складається з 3 шарів:
епідермісу (по­верх­не­во­го ша­ру), дер­ми (влас­не шкіри) і
підшкірно-жирової клітко- вини (гіподерми).

ЕПІДЕРМІС

Че­рез
постійний кон­так­т із зовнішнім світом він швид­ко «зношується»,
ви­ма­га­ю­чи час­то­го онов­лен­ня. В основі епідермісу (на кордоні з
дер­мою) розташовується шар де інтенсивно діляться клітини — це ба­заль­ний,
або па­рост­ко­вий, шар.

За ра­ху­нок ньо­го епідерміс
оновлюється, а в разі пош­код­жен­ня відновлюється і шкіра. Йо­го
клітини діляться так швид­ко, що на пов­ну «заміну» епідермісу йде 20-25
днів! А як­що па­рост­ко­вий шар пошкоджується сам, ви­ни­ка­ють рубці:
в цьо­му ви­пад­ку шкіра заміщає не клітинами, а во­лок­на­ми сполучної
тка­нини.

Близь­ко 15% ва­ги на­шо­го тіла припадає на част­ку шкіри.

Новонароджені
клітини епідермісу ру­ха­ють­ся від па­рост­ко­во­го ша­ру до поверхні
шкіри. При цьо­му змінюється їх струк­ту­ра: во­ни поз­бав­ля­ють­ся
яд­ра, ста­ють плос­ки­ми, а всередині клітини накопичується ба­га­то
білка ке­ра­ти­ну — при­род­но­го плас­ти­ку.

За ра­ху­нок цих
процесів клітини, що опи­ни­ли­ся на поверхні, вже ма­ло на­га­ду­ють
клітку, во­ни скоріше схожі на щільні плас­тин­ки. Ці рогові лу­соч­ки
по­кри­ва­ють по­верх­ню шкіри, як че­ре­пи­ця, і фор­му­ють зовнішній
шар шкіри — ро­го­вий. Він виконує роль бар’єру або пан­ци­ра, що
захищає шкіру від травм.

Але на відміну від пан­ци­ра че­ре­па­хи
або кра­ба ро­го­вий шар нашої шкіри не тільки міцний, але й
елас­тич­ний — за ра­ху­нок ви­со­ко­го вмісту в ньо­му во­ди і жирів.
Останні ви­ко­ну­ють роль це­мен­ту. Во­ни утри­му­ють клітини ра­зом і
за­пов­ню­ють простір між ни­ми, роб­ля­чи шкірний бар’єр міцним.

А що ж малюк?

У
малюків епідерміс тон­ший, ніж у до­рос­лих, а клітини зв’язані одна з
од­ною неміцно. Їх шкіра містить знач­но мен­ше спо­луч­но-тка­нин­них
во­ло­кон, а щільність її лу­со­чок, тоб­то «черепиці», ще не­ве­ли­ка.
Ці особливості роб­лять ди­тя­чу шкіру більш враз­ли­вою та чут­ли­вою
до дії ззовні.

Трав­ми, опіки, за­па­лен­ня, хімічні ре­чо­ви­ни
мо­жуть вик­ли­ка­ти відшарування епідермісу від нижніх шарів шкіри.
Тоді на шкірі утво­рю­ють­ся великі лу­соч­ки, або плас­тин­ки (при
сухості шкіри, дер­ма­ти­тах), або міхури (че­рез опіки, травми).

Тільки до 7 років епідерміс бу­де порівнянний зі шкірою дорослого по своїй міцності і стійкості.

ДЕРМА

Влас­не
шкіра і її ос­но­ва, що складається з 2 шарів. Верхній шар дер­ми
(йо­го ще на­зи­ва­ють со­соч­ко­вий) — зв’язок спо­луч­но-тка­нин­них
во­ло­кон і роз­та­шо­ва­них між ни­ми кро­во­нос­них і лімфатичних
су­дин, нер­во­вих закінчень, по­то­вих і саль­них за­лоз і коренів
во­лос­ся.

Су­ди­ни з нер­во­ви­ми закінченнями утво­рю­ють
своєрідні петлі, вда­ють­ся в епідерміс у вигляді сосочків. Та­ка
бу­до­ва дозволяє су­ди­нах підходити до клітин, що діляться зовсім
близь­ко і за­без­пе­чу­ва­ти їх по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми і кис­нем. У
цьо­му і полягає ос­нов­не зав­дан­ня со­соч­ко­во­го ша­ру.

Гли­бо­кий
шар дер­ми на­зи­ва­ють сітчастим. Він являє гус­те сплетіння
спо­луч­нот­ка­нин­них во­ло­кон. Во­ни фор­му­ють кар­кас шкіри,
роб­ля­чи її од­но­час­но міцною та елас­тич­ною, за­хи­ща­ю­чи від
розривів та інших пош­код­жень. Го­лов­не зав­дан­ня цієї час­ти­ни —
опор­на.

Шкіра малюків чуй­но реагує на звер­нен­ня до неї. То­му
ба­га­то про­блем швид­ко вирішуються прос­ти­ми змінами пра­вил
до­гля­ду. По­радьте­ся з лікарем!

А що ж малюк?

У
дітей дер­ма більш рих­ла, містить більше су­дин і ку­ди мен­ше
во­ло­кон. Че­рез це у них лег­ко з’яв­ля­ють­ся на­бря­ки і час­то
затримується рідини (во­на пропотіває з су­дин, а пух­ка клітковина
вбирає її як губ­ка). То­му навіть у здо­ро­вих малюків після сну шкіра
на обличчі, ру­ках і но­гах мо­же виг­ля­да­ти тро­хи припухлою, а уку­си
ко­мах дов­ше не про­хо­дять, ста­ю­чи все більш помітними. Із віком
во­ло­кон стає більше, а са­ма дер­ма ро­бить­ся більш щільною.

САЛЬНІ ЗАЛОЗИ

Виділений
ни­ми сек­рет змішується на шкірі з сек­ре­том по­то­вих за­лоз,
утво­рю­ю­чи особ­ли­ву вод­но-ліпідну мантію. Во­на захищає шкіру від
зайвої во­ло­ги, роз­вит­ку не­без­печ­них мікробів, ро­бить епідерміс і
еластичнішим, і міцнішим.

А що ж малюк?

Саль­них за­лоз
у но­во­на­род­же­них на оди­ни­цю площі знач­но більше, ніж у
до­рос­лих. Їх ро­бо­та розпочинається ще до на­род­жен­ня ди­ти­ни.
Во­ни ви­роб­ля­ють сек­рет, що до мо­мен­ту по­яви на світ гус­то
покриває йо­го тіло (він називається пер­вшо­род­ним мас­ти­лом). Ме­та —
за­хис­ти­ти шкіру ди­ти­ни під час пологів, до­по­ма­га­ю­чи їй
про­хо­ди­ти по ро­до­вих шля­хах.

За­ло­зи, розташовані в шкірі
во­лос­ся, особ­ли­во працелюбні. Як­що во­ни про­дов­жу­ють виділяти
сек­рет і після на­род­жен­ня ди­ти­ни, у неї на шкірі з’яв­ля­ють­ся
молочні кірки (гнейс, або се­бо­рея). За­зви­чай во­ни не вик­ли­ка­ють
про­блем і при пра­виль­но­му догляді швид­ко про­хо­дять.

ПОТОВІ ЗАЛОЗИ

Як
і сальні за­ло­зи, во­ни по­чи­на­ють пра­цю­ва­ти ще до на­род­жен­ня
ди­ти­ни. Найбільше їх на шкірі до­лонь і підошв. Є 2 ви­ди по­то­вих
за­лоз: одні відповідають за виділення рідини, со­лей та інших ре­чо­вин
і бе­руть участь у терморегуляції, інші ще й виділяють пахучі
ре­чо­ви­ни (фе­ро­мо­ни) і фор­му­ють особ­ли­вий за­пах лю­ди­ни.

ПІДШКІРНА ЖИРОВА КЛІТКОВИНА

Це
найг­либ­ший шар шкіри. І хо­ча жи­ро­ва клітковина не є шкірою, во­на
все ж її час­ти­на, що виконує роль підкладки, яка захищає від
механічних пош­код­жень.

Ад­же жи­ро­ва тка­ни­на стійка до
стис­кан­ня і виконує роль амор­ти­за­то­ра, пом’як­шу­ю­чи можливі
уда­ри. А ще во­на по­га­но про­во­дить теп­ло, запобігаючи швид­ке
пе­ре­охо­лод­жен­ня і перегрів тка­нин, що ле­жать під нею. Крім то­го,
жи­ро­ва тка­ни­на запасає поживні ре­чо­ви­ни і, як­що бу­де потрібно,
мо­же по­ста­ча­ти їх навколишнім тка­ни­нам й ор­га­нам.

А що ж малюк?

У
но­во­на­род­же­них клітковина на спині і шиї має ділянки так зва­но­го
бу­ро­го жи­ру. Це особ­ли­вий різновид жирової тка­ни­ни, здат­ний
ви­роб­ля­ти теп­ло і ком­пен­су­ва­ти слабкість терморегуляції. Але вже
в перші місяці жит­тя во­на повністю заміщається звичайної жи­ро­вою
тка­ни­ною.

У най­мен­ших клітковини в 5 разів більше, ніж у
до­рос­лих. Ця особливість дозволяє ди­тя­чо­му організму
за­хис­ти­ти­ся від різких перепадів тем­пе­ра­ту­ри — ад­же ва­га
ди­ти­ни не­ве­ли­ка, і вона на­ба­га­то швид­ше втрачає теп­ло.

Оставить комментарий