Здоровий малюк. Основні принципи природного батьківства.

Читать статью на русском языке

Сьогодні кож­на ро­ди­на са­ма мо­же вирішити, що їй ро­би­ти і чо­го не ро­би­ти зі своєю ди­ти­ною.

Мож­на
виб­ра­ти для се­бе ті час­ти­ни при­род­но­го підходу, які підходять
са­ме вашій родині і ва­шо­му ма­лю­ку, відмовившись від тих, які вам не
по­до­ба­ють­ся або незручні.

По­ча­ти мож­на з будь-якої
стадії: як­що не вда­ло­ся на­ро­ди­ти без ме­дич­но­го втру­чан­ня або
го­ду­ва­ти грудь­ми, це ще не означає, що інші сто­ро­ни при­род­но­го
батьківства не для вас. Крім то­го, усі діти різні, і по­тре­би в них
теж різні.

Для де­я­ких батьків принципової ідеєю стає слінг або
спільний сон — між тим, деякі діти відчувають се­бе не­ком­форт­но у
слінгу, а сплять на­ба­га­то спокійніше в ліжечку.

За
інформаційним шу­мом, ото­чу­ю­чим гост­ру, роз­к­ру­че­ну (а де­ко­ли і
скан­даль­ну) те­му, ми час­то чуємо, що насправді потребує са­ме на­ша
ди­ти­на, не схо­жа ні на ди­ти­ну под­ру­ги, ні на ди­ти­ну з книж­ки.

Ніхто
не ска­со­ву­вав необхідності приміряти но­ве і мод­не до се­бе,
став­ля­чи собі пи­тан­ня: «Мені це підходить?» — і при­слу­ха­ти­ся до
своєї ди­ти­ни, до її по­треб.

Єдиний під безліччю імен

У цьо­го «ста­ро­го но­во­го підходу є ба­га­то на­зв:

• empathic parenting — ем­па­тич­не, співпережива- юче ви­хо­ван­ня: ак­цент на ува­гу батьків до психологічних по­треб ди­ти­ни;

• instinctive care — інстинктивна тур­бо­та: ак­цент на важливість інтуїції та біологічного зв’яз­ку ма­ми і ди­ти­ни;

• organic parenting — органічне батьківство;

• natural parenting — при­род­не батьківство.

А
са­ма за­галь­ноп­рий­ня­та на Заході на­зва — аttacment parenting
(«стиль зб­ли­жен­ня»; пе­ре­во­дять та­кож, як «не­роз­рив­ний
зв’язок», «надійна прихильність») — при­ду­мав аме­ри­кансь­кий педіатр
Вільям Сірс (William Sears). З дру­жи­ною Мар­тою, мед­сест­рою, він
ви­рос­тив 8 дітей і на­пи­сав по­над 30 книг, найвідоміша з яких — «Ваш
ма­люк від на­род­жен­ня до двох років» — ста­ла ще однією Біблією
су­час­но­го при­род­но­го батьківства. В Америці ця кни­га вийш­ла в
1993 році, а в кінці 1990-х прийш­ла до нас. Ба­га­то сьогоднішніх мам
са­ме зав­дя­ки цій книзі дізналися про природні підходи.

Основні прин­ци­пи при­род­но­го батьківства

Ба­га­то
хто ду­ма­ють, що при­род­не батьківство — це шлях са­мо­по­жерт­ви і
відмови від зручності. Але насправді це найбільш прос­тий і зруч­ний
стиль жит­тя для сім’ї, де з’явив­ся но­во­на­род­же­ний. Во­но
найбільше підходить… ле­да­чим бать­кам.

Бу­ти ра­зом з на­род­жен­ня

Найк­ра­щий
старт — це ко­ли ма­ма і ди­ти­на ви­яв­ля­ють­ся ра­зом відразу після
пологів. Тоді у ма­ми включається при­род­ний механізм
«на­лаш­ту­ван­ня» на ма­лю­ка — во­на відчуває по­тре­бу піклуватися
про ньо­го та інтуїтивно зчитує йо­го сиг­на­ли. Для ба­гать­ох
прихильників цьо­го підходу важ­ли­во, щоб по­ло­ги про­хо­ди­ли в
мак­си­маль­но природній обстановці, по можливості без зай­вих
ме­дич­них втру­чань.

Го­ду­ва­ти грудь­ми на ви­мо­гу

Це
важ­ли­вий спосіб на­лаш­ту­ван­ня ма­ми на ньо­го і йо­го по­тре­би.
Ко­ли жінка годує, ви­роб­ля­ють­ся про­лак­тин і гор­мо­ни
ма­те­ринст­ва ок­си­то­цин, що вклю­ча­ють по­чут­тя прихильності до
не­мов­ля­ти на біохімічному рівні.

Но­си­ти ди­ти­ну на собі

Діти,
яких но­сять на собі, спокійніше, ніж ті, ко­го за­ли­ша­ють на самоті,
оскільки постійно відчу- вають теп­ло тіла і чу­ють стукіт сер­ця ма­ми
або та­та. Во­ни мен­ше три­во­жать­ся і пла­чуть.

Спа­ти по­руч або ра­зом

Бра­ти
ди­ти­ну у свою постіль — мож­на! Особ­ли­во це важ­ли­во для тих
сімей, ко­му дістався неспокійний ма­люк, який час­то пла­че — для них
це мо­же ви­я­ви­ти­ся єдиним спо­со­бом ви­си­па­ти­ся. До то­го ж
сучасні статистичні дані свідчать, що більшість випадків син­дро­му
раптової смерті не­мов­лят від- бувається, ко­ли ди­ти­на спить окре­мо.

Є
й інші речі, популярні се­ред де­я­ких батьків-природників: дех­то не
віддає дітей в са­док і шко­лу, ви­би­ра­ю­чи сімейне ви­хо­ван­ня і
на­вчан­ня, хтось відмовляється від щеп­лень, а дех­то і зовсім їде з
міста в се­ло або в еко­по­се­лен­ня, вва­жа­ю­чи, що як­що вже
за­сто­со­ву­ва­ти на практиці прин­ци­пи при­род­но­го батьківства, то в
при­род­но­му середо- вищі, а не в нервовій атмосфері мегаполісу.