Читать статью на русском языке

Більшість жінок впевнені, що можуть вагітніти, поки є менструації. Це не так.

Зазвичай жінка втрачає можливість зачаття в 40 років, а перестають менструації в 50. У реальності 40-42 роки — це поріг, за межею якого лікарі безсилі отримати власну яйцеклітину жінки. Правда, вона може стати матір’ю.

За рідкісним винятком начебто генетичних аномалій відсутності матки і яєчників. Просто все впирається в ціну, складність досягнення вагітності та питання, хто буде виношувати дитину. У програмі ЕКО жінці можуть запропонувати такі варіанти: донорську яйцеклітину, донорський ембріон і сурогатне материнство.

Жінка — жінці

Велику потребу в донорських клітинах відчувають жінки, у яких з тих чи інших причин вимкнулася функція яєчників. Як правило, це жінки у віці (старше сорока двох років), а також ті, хто переніс операції з часткового або повного видалення яєчників.

Це дві основні групи пацієнток, у яких ми не можемо при стимуляції отримати ні однієї яйцеклітини. У цій ситуації ооцити беруть у донора. Потребу в донорських ооцитах відчувають і пацієнтки, у яких при стимуляції отримують мало яйцеклітин або вони низької якості, а також пацієнтки з передчасним виснаженням функції яєчників (раннім клімаксом).

Донор ооцитів може бути анонімний або не анонімний. Останній — це сестра, подруга, родичка, тобто хороша знайома пацієнтки. Вони самі домовляються і приходять до нас в клініку. Але частіше використовують ооцити анонімних донорів. Це зручно, тому що немає додаткових психологічних труднощів у вигляді взаємин донора і пацієнтки.

Анонімний донор яйцеклітини

Пацієнтка вибирає за анкетами, де вказані зовнішні дані (вік, вага, зріст, колір очей, волосся), а також освіта, наявність дітей та відомості про здоров’я.

Всі донори проходять повне загально клінічне обстеження, і тільки після цього лікар виносить рішення: підходить ця жінка для програми ЕКО чи ні.

У донора ооцитів обов’язково повинні бути здорові діти. Без цієї умови потрапити в програму ЕКО неможливо. Крім того, існує віковий ценз: у донори беруть жінок від 20 до 35 років. Заміжжя не має значення. Рівень освіти вказується, але вимоги, щоб вона обов’язково була вищою, немає.

Жінка-донор повинна бути досить організованою людиною, адже їй доведеться два-три тижні колоти собі гормональні уколи, бути вчасно на прийомі у лікаря, регулярно обстежуватися і потім у призначений день прийти на пункцію ооцитів.

Не можна вживати алкоголь, необхідно виключити куріння. Потрібне чітке виконання призначень лікаря.

Чоловікам за дозу сперми платять в рази менше, ніж жінкам. Чому така дискримінація?

Чоловік може здавати еякулят хоч кожні три дні, а жінка один раз пропунктувалась, і потім протягом трьох місяців її яєчники повинні приходити в норму, адже з-за гормональної стимуляції їм довелося працювати в посиленому режимі. Та й сама пункція загрожує ризиками, до того ж її проводять під наркозом, а здача сперми абсолютно безболісна і не має ускладнюючих наслідків.

Яйцеклітина повинна бути зрілою.

Інакше працювати з нею марно, вона не заплідниться. Якщо у донора не знайшли гідних яйцеклітин, значить, це поганий донор і треба шукати іншого. Але така ситуація буває рідко. Адже лікарі використовують донора, щоб отримати якісні яйцеклітини.

Якщо вони здорові, і проведено ЕКО, а вагітність не настала, то вирішується питання — використовувати колишнього донора або замінити на іншого. Оскільки від донорських яйцеклітин виходить не два ембріона, а більше, то ефективність донорських програм дуже висока. Вважається, що шанс настання вагітності з використанням донорських ооцитів дорівнює 55%.

Від донорських ооцитів підлягають переносу тільки два эмбріони. Настала вагітність може бути одноплодовою (найчастіше), але трапляються і двійні. Вагітність двійнятами — це, безумовно, ризик. Правда, сьогодні є технології збереження складних вагітностей, тому і такі вагітності закінчуються благополучно.

Отримані яйцеклітини відразу запліднюють. Як правило, їх не морозять, так як вони погано переносять кріообробку.

Яйцеклітина — дуже складний організм, як це не дивно, набагато складніше, ніж готовий ембріон. Тому їх використовують свіжими, з них роблять ембріони, два з яких переносять в порожнину матки, а що залишилися, якщо вони хороші, заморожують. І потім вже протягом життя жінка використовує їх, якщо хоче завагітніти.

Жінка склала свій біологічний матеріал, отримала гроші — і до побачення. Це як здача крові, яка належить не конкретній людині, а станції переливання.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована