Читати статтю українською мовою

Хоча часом буває важко відрізнити нормальну рухому дитину від гіперактивної, існує ряд характерних критеріїв.

Гіперактивний малюк, напевно, виявляв себе подібним чином і в дитячому віці: він плакав, мало спав, мав збитий режим сну, його важко було заспокоїти, він страждав від болю в кишечнику, погано їв, був дратівливий, не любив, коли його жаліли, здригався від кожного звуку, весь час хотів пити, вдарявся головою в ліжку, у нього весь час текли слинки. Більшість перерахованих ознак досить типові для дволіток, але не для дітей старшого віку.

До категорії гіперактивних можна віднести таких дітей, у яких після трьох років протягом хоча б півроку зберігаються такі стійкі симптоми:

  • Малюк неспритний або схильний до травм.
  • Непосидючий, не може, навіть, короткий період часу сидіти або стояти на одному місці.
  • Часто агресивний.
  • Перескакує з одного заняття на інше, неуважний і жодну справу не доводить до кінця.
  • Різко реагує на дрібниці, його важко заспокоїти.
  • Погано спить.
  • Має низьку самооцінку.
  • Не вміє чекати своєї черги.
  • Все чіпає руками, крутиться під ногами.
  • Страждає від затримки мови або, навпаки, занадто балакучий.
  • Має поганий апетит і страждає від постійного спраги.
  • Здійснює небезпечні вчинки, не усвідомлюючи наслідків.
  • Не любить змін.
  • Має проблеми зі здоров’ям, такі як запалення вуха або постійні респіраторні захворювання, екзему, гастрит.

Існує багато теорій щодо того, що призводить до гіперактивності, але точні причини до цих пір не виявлено.

Автор: Юріїв Д.В.*

*Матеріал узятий з книги «Міні-енциклопедія дитячих хвороб для мам і тат», видавництво «Фенікс», 2005.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована