Малюк до 1 року. Тремтіння (тремор) у новонародженого.

Протягом перших місяців життя рухи маляти ще спонтанні, незручні і непередбачувані.

Не дивно, що молоді батьки часто задаються питанням, що вважати нормою, а що — відхиленням. Особливо якщо мова йде про тремор.

При треморі у малюків, зазвичай, тремтить підборіддя і нижня губа, рідше — нижні і верхні кінцівки. Тремтіння може проявлятися не симетрично, коли ці частини тіла тремтять окремо одна від одної. Наприклад, одночасно можуть тремтіти підборіддя і ручки або одна ручка і одна ніжка.

Однак, якщо тремор симетричний, але при цьому легкий, це теж варіант норми. Рухи в обох випадках будуть дрібні, ритмічні.

Фізіологічний тремор триває всього декілька секунд. Тремтіння, зазвичай, виникає під час плачу або після нервової напруги, наприклад, після купання у ванні, але, іноді, починається зовсім раптово.

Тремор може вперше з’явитися або злегка підсилюватися після першого місяця життя. До цього моменту йде адаптаційний період, під час якого дитину необхідно берегти від будь-яких активних зовнішніх впливів.

Після місяця малюк вже може приймати повітряні і водні ванни, мама починає робити йому ніжний масаж, тому навантаження на нервову систему в цей період помітно зростає.

Як правило, при появі тремору більшість мам тут же починають бити на сполох. Однак, до 3 місяців тремор вважається фізіологічною і обумовленою незрілістю нервової системи.

У дитинстві нервові волокна тільки починають покриватися спеціальною мієліновою оболонкою, яка відповідає за швидкість передачі нервового імпульсу до м’язів. Чим швидше відбувається передача, тим більш плавними стають рухи дитини і тим менше виражений тремор.

Проте, на будь-які прояви тремору необхідно звернути увагу невролога. Перших два планових огляду припадають на кінець 1-го і 3-го місяців. Якщо тремор посилюється, епізоди стають частіше і триваліше, потрібно звернутися до лікаря раніше.

Тремор може бути симптомом різних неврологічних порушень (перинатальної енцефалопатії, гіперглікемії, гіпокальціємії, гіпомагнезіємії і т. д.).

Руки вгору!

Дитина народжується на світ відразу з декількома вродженими рефлексами. Одні батьків розчулюють, інші — викликають занепокоєння.

Найчастіше дорослих лякає так званий рефлекс Моро, який у домашньому побуті батьки називають здригуванням. Ця природна реакція полягає в різкому викиді вгору трохи зігнутих в ліктях ручок при зміні положення тіла в просторі.

Таку картину найчастіше можна спостерігати, якщо підняти малюка зі сповивального столика або покласти його на ліжко.

«Спонтанний» рефлекс Моро, при якому викид ручок відбувається раптово без зміни дислокації, теж може бути фізіологічним.

Однак, якщо подібні «звички» стають більш вираженими і зберігаються після 4 місяців, малюка необхідно показати неврологу.