Читать статью на русском языке

Дзвінок будильника їх оглушає, світло настільної лампи, немов прожектор, б’є по очах, одяг дряпає шкіру, а обличчя здаються лякаючою мозаїкою — приблизно так сприймають світ мільйони хворих аутизмом.

Швейцарські нейрофізіологи Камілла і Генрі Маркрам з Інституту мозку в Лозанні стверджують, що змогли зрозуміти механізм цього захворювання. Досі більшість вчених вважали, що прояви аутизму викликані збоями в роботі деяких відділів головного мозку. Маркрами вважають, що причина хвороби інша: не порушення, а надмірна активність мозку, яка обумовлена генетичними особливостями або спровокована негативним впливом на ембріон (наприклад, ліків, які приймала мати) у першому триместрі вагітності.

«Для аутистів характерний аномальний ріст мозку в перший рік життя, — пояснює Камілла Маркрам, — до двох — трьох років він перевищує середні розміри на 10%. Частина цього обсягу утворює особливі структури в корі головного мозку — нейронні пучки, які мають надлишок сполучних відростків. Кожен працює як мікропроцесор: надзвичайно швидко обробляє інформацію і встановлює безліч нових зв’язків з іншими нейронними пучками. Ці гіперреактивність і гиперпластичность і лежать в основі аутизму».

Що таке аутизм? Аутизм — стан, при якому думки, почуття і бажання підкоряються власному світосприйняттю і не узгоджуються з дійсністю. Симптоми стають очевидними на другому році життя, з двох до п’яти років формуються аутистичні захисти: у цей час діти максимально йдуть в себе. Всі симптоми аутизму можна зустріти у трьох-п’яти дітей з 10 тисяч. В м’якій формі він виявляється в 40 з 10 тисяч дітей, причому у хлопчиків втричі частіше, ніж у дівчаток.

Коли мозок не встигає поєднати в ціле безліч деталей, людина сприймає світ як фрагментарний і надмірно насичений. «Аутисти сприймають, відчувають, пам’ятають дуже яскраво і дуже багато, — говорить Камілла Маркрам. — Їх мозок перевантажений і не справляється з потоком інформації». Намагаючись сховатися від настирливого світу, аутист замикається в собі, в своїх звичних ритуалах, маніакально повторюючи те, що одного разу запам’ятав.

В той же час гіперпластичність мозку в деяких випадках стимулює надздібності (феномен знавця) і зверх пам’ять. Якщо гіпотеза Камілли і Генрі Маркрам* вірна, важливо якомога раніше відзначати незвичайну поведінку немовлят, оберігати їх від сенсорних перевантажень (наприклад, за допомогою навушників від шуму), навчати їх взаємодіяти з іншими людьми, виявляти і розвивати сильні сторони, пов’язані з особливостями їх мозку.

* Докладніше про результати дослідження см. New Scientist, № 2674, 2008.

Джерело: www.psychologies.ru

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована