От і настав черговий перiод оновлення гардеробу. Чимало хто з нас із сумним зітханням констатують, що куплений торік одяг застаріл і втратил колишню барвистість. А що вже казати про дітей: вони безнадійно виростають з одежинок усього за один сезон…

Де знайти відносно недорогий і якісний дитячий одяг? Ще недавно вітчизняні виробники вдягали наших малюків у не дуже яскраві, але досить якісні вироби. Економічні катаклізми не обминули і цю «делікатну» частину легкої промисловості — вижили далеко не всі підприємства.

У вивільнену нішу відразу ринули дешеві, барвисті, але не дуже якісні товари з Польщі, Туреччини та Китаю. Ці сучасні вироби радують око, а кому з батьків не хочеться, щоб їх дитина була одягнена не гірше, аніж діти за кордоном? Однак довірливих споживачів очікує хитра пастка: симпатичні дитячі вироби часто містять неприпустимо високий відсоток хімічного волокна, котре шкодить здоров’ю дитини. До того ж при їх виробництві використовують неякісні барвники, шкідливі добавки.

Сьогодні ціни на дитячі товари дуже високі, не нижче «дорослих» — ми прийшли до рівня Заходу, де дитячі речі завжди були дорогими. За радянських часів державні дотації на одяг для дітей компенсували зростання цін, а нині в умовах ринку все залежить від попиту та пропозиції. Інспекції з питань цін, які існують при органах місцевого самоврядування, не мають права втручатися в процес торгівлі, хіба що можуть обмежувати націнку на певні групи товарів.

Враховуючи низькі доходи населення, не дивно, що батьки воліють купувати дитячі речі не в крамницях, а на ринках — там можна заощадити. У кожному регіоні існує свій дешевий ринок — торговці Кіровоградської області завозять товари зі знаменитого одеського «Сьомого кілометра», кияни віддають перевагу Троєщинському ринку, харків’яни — «Барабашці», як жартома називають один із найдешевших базарів України. Тут можна купити дитячі речі майже надурняк.

Куплена на ринку річ, як правило, знеособлена — не має сертифіката якості, фірмового знака виробника, інструкції, котра має бути прикріплена до навісного ярлика. Речі завозять малими партіями без упаковки й маркірування, незрозуміло, як вони проходять митницю. Пришито якусь етикетку, але навіть якщо там вказано, що це — 100-відсотковий котон, немає жодних гарантій, що ви не купили синтетику.

Буває так, що під час рейду торговці бігають з однієї точки на іншу, щоб принести документи (одні на весь базар), та й ті являють собою просто гігієнічний висновок, хоча для певних груп товарів (білизна, панчішно-шкарпеткові вироби) необхідна обов’язкова сертифікація.

Попри постійні перевірки якості дитячих товарів по всій Україні, простежити подальший шлях неякісної партії виробів практично неможливо: знята з продажу в одній торговій точці, вона обов’язково «випливе» в іншій. Торговці воліють заплатити штраф у декiлька сотен гривень, аніж турбуватися про сертифікат якості.

Санітарні правила передбачають певний відсоток додавань синтетичної нитки в дитячий одяг. Наприклад, панчішно-шкарпеткові вироби розбиваються на розміри: найменші — 12—14 — повинні містити не більш як 20% поліамідної нитки. Зі збільшенням розміру кількість доданої синтетики зростає на 10%. Мимоволі згадуються ошатні, але «скляні» синтетичні гольфики й шкарпеточки, які продають на ринках.

Що стосується виробів для новонароджених, то вони мусять бути з 100-відсоткової бавовни, без додавань, однак і ці вимоги найчастіше порушують. Сьогодні багато українських мам воліють купувати бавовняну тканину і шити дитячі пелюшки, сорочечки, чепчики — так і дешевше, і надійніше.

Верхній дитячий одяг — сукенки для дівчаток, сорочки для хлопчиків, костюмчики, светри — потребують певного догляду, особливо коли там є хімічна речовина. Це певні умови прання та прасування, пом’якшувальні або жорсткі засоби обробки.

Оставить комментарий