Дитячі гроші. Сімейний бюджет: твоє, моє чи наше?

Читать статью на русском языке

Сьогодні рідко зустрінеш та­ке, щоб чоловік і дру­жи­на об’єднували зароблені гроші в од­не ціле.

Частіше буває на­впа­ки: у кож­но­го свій бан- ківський ра­ху­нок, а
вит­ра­ти діляться між со­бою. При­чо­му де­ко­ли одній половині
здається, що во­на витрачає на­ба­га­то більше, або, на­впа­ки, інший
вважає пер­шо­го «жад­ню­гою»…

Як ре­зуль­тат — свар­ки і
конфлікти, які по­сту­по­во руй­ну­ють сімейну ідилію. Чи мож­ли­во їх
уник­ну­ти і як склас­ти сімейний бюд­жет, щоб нікого не об­ра­зи­ти?

Пи­тан­ня гро­шей в сім’ї і для кожної лю­ди­ни індивідуальне — це не
тільки пи­тан­ня довіри, гроші не­суть ще і силь­не символічне
на­ван­та­жен­ня і несвідоме зна­чен­ня для кож­но­го чле­на сім’ї.
Жадібність-тринь­кан­ня, бо­роть­ба за вла­ду, залеж- ність-незалежність,
самостійність, влас­на цінність та цінність іншого й інші ас­пек­ти
взаємин у парі пе­ре­но­сять­ся на бюд­жет.

Та­кож ду­же
важ­ли­вий в да­но­му ви­пад­ку розподіл ро­лей між по­друж­жям.
На­прик­лад, в парі, де чоловік грає роль бать­ка, а дру­жи­на —
ди­ти­ни, швид­ше за все, бюд­же­том бу­де роз­по­ряд­жа­ти­ся чоловік,
виділяючи дружині гроші на гос­по­дар­ст­во та її по­тре­би —
«кап­ри­зи».

Та­кож важ­ли­во, наскільки сильні в обох чоловіча
та жіноча ідентифікація. Жіноча ідентифікація передбачає ве­ли­ку
пасивність і залежність від чоловіка — здо­бу­ва­ча. Але при цьо­му
жінка більше вкладає емоційно, ство­рю­ю­чи сімейний по­бут і за­ти­шок.

У кожній окремій сім’ї розподіл бюд­же­ту фор- мується
несвідомо. Па­ра, в якій існує яв­ний роз- поділ ро­лей і поділ сфер
відповідальності, ви­бе­ре спільний сімейний бюд­жет, па­ра, де є
конкурентні відносини, скоріше, зволіє роздільний.

Гроші
не­суть силь­не символічне на­ван­та­жен­ня. Чоловік і жінка постійно
спе­ре­ча­ють­ся, «на що повинні вит­ра­ча­ти­ся сімейні гроші». Це
ста­рий конфлікт, що йде з часів Ада­ма і Єви. Важ­ли­во еко­но­ми­ти,
але при цьо­му не дорікати іншому в то­му, що він за­над­то ба­га­то
витрачає або за­над­то жадібний. На­впа­ки, покажіть, що ви теж
прий- маєте ве­ли­ку участь в сімейних вит­ра­тах.

Важ­ли­ва
стат­тя сімейного бюд­же­ту — «ре­зерв». При йо­го плануванні ви
обов’яз­ко­во повинні пе­ред­ба­чи­ти кош­ти на непередбачені вит­ра­ти.
На­прик­лад, гроші на термінове лікування, неза- плановані по­куп­ки та
інші екстрені по­тре­би.

У плануванні бюд­же­ту важ­ли­вий
гра­мот­ний підхід. Хо­ча б раз у житті запишіть всі вит­ра­ти за місяць
— бук­валь­но спи­су­ю­чи з чеків. Аналіз прид­ба­них дрібниць і
витраченої на них су­ми мо­же вас вра­зи­ти і зму­си­ти за­мис­ли­ти­ся:
а чи вар­то че­рез такі дрібниці ро­би­ти дірки в сімейному бюджеті?

У за­галь­ну скарб­нич­ку

Ко­ли люб­лять, не ра­ху­ють. І як­що чекаєте щед- рості від інших, почніть з се­бе.

Найпоширеніший вид сімейного бюд­же­ту в нашій країні — спільний. Це
означає, що всі зароблені чоловіком і дру­жи­ною гроші скла­да­ють­ся
ра­зом і потім по­друж­жя вирішує, як і на що їх вит­ра­ти­ти.

Спільний тип бюд­же­ту за­зви­чай ви­ко­рис­то­ву­ють по­друж­жя з
при­близ­но рівними до­хо­да­ми або па­ри, де дру­жи­на част­ко­во або
повністю зна­хо­дить­ся на утриманні у чоловіка. У то­му ви­пад­ку,
як­що жінка повністю присвячує се­бе тур­бо­там про бу­ди­нок і
до­гля­ду за ди­ти­ною, чоловік стає єдиним го­ду­валь­ни­ком у родині.

Тоб­то, фак­тич­но, бюд­жет стає одноосібним, але психологічно він
все-та­ки є за­галь­ним — гроші ле­жать в пев­но­му місці, чоловік і
дру­жи­на спільно прий­ма­ють рішення, як ни­ми роз­по­ря­ди­ти­ся.

Плю­си. При та­ко­му розкладі ні пе­ред од­ним з по­друж­жя не стоїть
пи­тан­ня, як вип­ро­си­ти гроші в іншого. Обом відкритий до­ступ до
фінансів, то­му що існує взаємна відповідальність і довіра один до
од­но­го.

Чоловік знає, що дру­жи­на ніколи не вит­ра­тить
зай­во­го, розуміючи, як не­лег­ко од­но­му за­роб­ля­ти кош­ти для
всієї ро­ди­ни. При цьо­му дру­жи­на відчуває се­бе пов­но­прав­ною
гос­по­ди­нею, що має свій го­лос і пра­во участі в розподілі сімейних
до- ходів.

Мінуси. Сімейні па­ри з різним рівнем до­хо­ду,
ви­би­ра­ю­чи спільний тип пла­ну­ван­ня бюд­же­ту, мо­жуть зіткнутися з
низ­кою про­блем. Так, од­но­му з ве­ли­ким до­хо­дом мо­же зда­ти­ся,
що з ним чи­нять не­чес­но.

І в цьо­му ви­пад­ку він / во­на
бу­де вно­си­ти в за­галь­ний бюд­жет част­ку, рівну другій половині, а
реш­ту гро­шей вит­ра­ча­ти «на се­бе ко­ха­но­го / ко­ха­ну».
Зви­чай­но, це мо­же при­вес­ти до се­рй­оз­них сва­рок у сім’ї, ад­же
дру­гий чоловік вніс до бюд­же­ту всі свої кош­ти.

Ще од­на
час­та при­чи­на конфліктів при веденні спільного бюд­же­ту — ко­ли один
з по­друж­жя, час- тіше чоловік, починає ви­ко­рис­то­ву­ва­ти гроші як
засіб вла­ди і маніпуляції над іншим.

Ба­га­то аспектів
відносин до гро­шей бе­руть свій по­ча­ток у дитинстві. «Твоє-моє» —
те­ма, яка з’являється у дітей в 2-річному віці. Особ­ли­во яс­кра­во це
мож­на спостерігати в пісочниці.