Розвиток дитини. Діти або футбол. Що важливіше?

Читать статью на русском языке

Кожні 4 ро­ки Всесвітня організація охо­ро­ни здо­ров’я про­во­дить чемпіонати з лікування дітей.

Найкращі
лікарі світу зма­га­ють­ся у швидкості об­сте­жен­ня, в мистецтві
діагнозу, в майстерності лі- кування. Про­вес­ти та­кий чемпіонат —
ве­ли­ка честь для країни.

Бу­ду­ють­ся суперсучасні лікарні, до
них про­кла­да­ють­ся до­ро­ги, по­руч ае­ро­пор­ти — щоб мог­ла
при­зем­ли­ти­ся санітарна авіація. Са­мо со­бою, готелі і рес­то­ра­ни —
повинні ад­же ро­ди­чам хво­ро­го ма­лю­ка десь потрібно жи­ти по­ки
лікарі про­во­дять лікування.

Нам ду­же по­щас­ти­ло. У 2012 році
та­кий чемпіонат прой­де в Україні. Пов­ним хо­дом йде підготовка.
Діти-2012 — це подія! Вже при­ду­ма­на ем­бле­ма, пи­шуть­ся гімни,
ве­деть­ся відлік днів. Вся країна з нетерпінням чекає свя­та.

У
чо­тирь­ох містах — До­нець­ку, Києві, Львові і Харкові з’яв­лять­ся
нові приголомшливі дитячі лікарні, де бу­дуть створені всі умо­ви і для
під- вищення кваліфікації лікарів, і для ефек­тив­но­го лікування дітей, і
для ком­форт­но­го пе­ре­бу­ван­ня родичів.

У До­нець­ку і
Харкові ро­бо­ти прак­тич­но завершені. Вже проведені сотні успішних
операцій, кращі фахівці чи­та­ють лекції лікарям і сту­ден­там,
дог- лянуті і обладнані за останнім сло­вом сучасної на­уки ма­ши­ни
швидкої до­по­мо­ги мчать по рівному асфальті, літаки санітарної авіації
ма­ють до­ступ до но­вень­ких терміналів аеропортів.

Діти-2012 —
це ду­же відповідально. Як би все не прой­ш­ло, хто б не переміг, але з
до­ро­га­ми і лікарнями країна на­пев­но за­ли­шить­ся. Не див­но, що
гідним про­ве­ден­ням Діти-2012 стурбовані і де­пу­та­ти, і уряд, і
адміністрація пре­зи­ден­та. В бюд­жет за­кла­де­но величезні кош­ти,
се­рй­оз­но і на­пру­же­но працює міністерство охо­ро­ни здо­ров’я, уряд
навіть при­зна­чив спеціального віце-прем’єра, відповідального за
організацію чемпіонату.

Ве­ли­чез­ну до­по­мо­гу надає і
Всесвітня організація охо­ро­ни здо­ров’я. Ко­жен місяць приїжджають
ек­с­пер­ти, відвідують споруджувані об’єкти, да­ють по­ра­ди — як
організувати дієтичне хар­чу­ван­ня, де розмістити вертолітні
май­дан­чи­ки, як об­лад­на­ти кімнати відпочинку для лікарів.

До
речі, про лікарів. Кращі з кра­щих запрошені в збірну. Їх го­ту­ють
знамениті академіки. Вітчизняні олігархи навіть ство­ри­ли спеціальний
фонд під- тримки збірної Діти-2012 — щоб умо­ви підготовки бу­ли
найоптимальніші, щоб мотивація бу­ла до­статнь­ою.

Що ме­не
хвилює, тим не мен­ше. Діти — це, зви­чай­но ж, добре. Всі ми лю­би­мо
дітей, все найк­ра­ще дітям і т.д. І чо­ти­ри дитячі лікарні ми
побудуємо, і бу­де­мо ци­ми лікарнями пи­ша­ти­ся, і ря­ту­ва­ти жит­тя.

Але
ж є ще й фут­бол! Гра мільйонів! Що ж ми про ньо­го-то зовсім за­бу­ли?
Всьо­го один стадіон ви- рішили по­бу­ду­ва­ти. Гроші зби­ра­ли,
ме­ту­ши­ли­ся. На­зву міста при­ду­ма­ли — Стадіон Май­бутньо­го! А в
результаті — не те, що по­ля, навіть три­бу­ни жодної не зве­ли.
За­га­лом, гра­ти ніде, мо­лодь фут­бо­лом май­же не цікавиться,
футболісти розбігаються, нор­маль­но­го тре­не­ра не знай­деш вдень з
во­гнем.

Дов­го не міг я зрозуміти: чо­му там, в керів- ництві країни, зовсім не цікавляться фут­бо­лом? Потім знай­шов по­яс­нен­ня!

Чи
мо­же­те ви уя­ви­ти собі та­ку ситуацію: прий­шов до ца­ря поміщик і
скар­жить­ся, — мов­ляв, се­ля­ни мої розбіглися, а ті, що
за­ли­ши­ли­ся, з го­ло­ду пух­нуть?

Не мо­же­те уя­ви­ти. І
зрозуміло чо­му — та­ко­го поміщика цар-ба­тюш­ка неодмінно покарає: ось
ска­же, Ірод, на морі штурм, до чо­го на­род довів.

Ніколи не
розповість міністр спор­ту президентові про те, що футболісти
розбіглися, а ті, що за­ли­ши­ли­ся — бідують. Футболісти! Ось про ко­го
тре­ба піклуватися! Ось для ко­го тре­ба фон­ди підтримки
ство­рю­ва­ти!

А у лікарів з бла­го­по­луч­чям-мотивацією і без
то­го все чу­до­во, а во­ни ж ще і клят­ви да­ва­ли: мов­ляв, готові
ма­ло не без­кош­тов­но пра­цю­ва­ти.

Розумію, що про­шу
ба­га­то. Що діти важливіше фут­бо­лу. Тут немає пи­тань. Є про­хан­ня.
Рап­том від дітей що-не­будь за­ли­шить­ся, так да­вай­те і футболістам
да­мо хоч трішечки.

Джерело